для вашої мотивації

Кар'єра,її зріст,навчання-все це доволі сьогодні трактується, як сухі та пусті речі, що повністю не варті без кохання,любові,взаємних почуттів іт.д.Але,я думаю,що не можна все так узагальнувати під мотиви романтизму чи сімейного затишку.Я не сторонник того,що люди повинні бути ,затвердженими в певні рамки ,офісними працівниками,що тільки думають про роботу,але погодьтесь,що та ж таки робота дає те,чого не дась багато речей.Це і впевненість,і надійність,благополуччя,а зрештою з цим всім приходить просте,але важливе вміння любити себе.А коли любиш себе-то інших готивий любити на всі 100.

То ж що виходить-для повної віддачі людям потрібна спочатку повна реалізація себе у своїй галузі.?думаю,відповідь доволі проста-ця ж сама робота є для кожного з нас, хто її має,чи здобуває -  невід'ємною сферою,життя,яку ніколи не зможуть забрати,бо вона живе у наших мізках.Так,адже ми щовечора продумуємо собі план,складаємо графіки,будуємо схеми.Ми самі творці свого зросту:як фізичного так і духовного.Ми самі,а хто ж іще ставимо сповна себе на ноги.

Щодо мене,то я прихильниця наполегливо труду та повній присвяті себе роботі.Однак не завжди вдається  віддаватись праці чи навчанні.Буває,що геніальні ідеї просто лізуть через край,а ти навіть не приділяєш часу, щоб їх застосувати.Але ж вони і є тим ключем ,шо б'є людині в мозок для того, щоб вона тягнулась до успіху;вона і є тим джерелом енергії яке веде нас до реалізації себе як повної,незалежної,компетентної особистості,що сама вміє розраховуватись з цим життям і ставити всі незрозумілі речі на свої місця,навіть тоді,коли це вже,здавалось би,ніхто не може зробити.

Отож,як казав Пліній Старший - Nulla dies sine linea,що є "ні дня без праці".Бо праця-то наш хліб і наше майбутнє,та й зрештою наше життя.