Заборонити в Україні все українське Або возвеличимо Леніна-Сталіна та партайгеносе Третього рейху
Чи виступає сучасна влада рушієм перетворень в державі в інтересах її громадян? Навіть не будемо говорити про ствердження національних цінностей. Думаю, що ні.
І досі в повну силу використовується ідеологія минулих часів. Із натхненням через ЗМІ розповідають про досягнення Леніна, Сталіна. То може тоді поговорити й про досягнення партайгеносе Тодта, Шпеєра, інших бонз Третього Рейху, котрі економіку Німеччини підняли на небачені висоти.
Дійсно, досягнення були. Але якою ціною. Якби це було не так, то ми б давно жили на рівні народів країн Прибалтики чи тієї ж Польщі. Але ж не живемо.
Незасуджене тоталітарне минуле виступає натхненником для дій нинішніх можновладців, котрим комфортно використовувати звичні за часів тоталітаризму методи управління. А так як багато чиновників раніше в кріслах сиділи десь у Москві чи були під ковпаком КДБ і стукали направо й наліво, то й маємо те що маємо. Власні, національні інтереси не відстоюємо, поглядаємо на свого старшого "брата", не дай Бог посварить пальчиком.
Незважаючи на неодноразові публічні заяви часів так званої перебудови і перших років становлення незалежної України жодна влада в офіційному Києві не наважилась на принципову боротьбу проти ідеології тоталітарності. Всі минулі роки йшла боротьба за те, щоб сидіти не в чужоземному, а у власному концтаборі, одночасно придушуючи паростки ідентифікації України як держави.
При, як багато хто висловлюється, пасічникові Ющенку хоч були намагання в Україні ствердити певні національні цінності, що сприяли б ідентифікації держави України.
Зараз же йде відкритий наступ на Україну, її менталітет, мову.
Спочатку приймають закон про зменшення квоти на українську пісню в
(українському!! ) телерадіоефірі. Одночасно всіма правдами й неправдами прагнуть протягнути закон про визнання російської мови як другої державної/ регіональної/ нацменшин.
Зараз вже йде мова, щоб зменшити кількість годин викладання української мови в навчальних закладах, вилучити із навчальних планів викладання курсу історії України.
А щоб комфортно себе почувати, відгородитись від народу, через Конституційний суд проштовхують рішення, що оприлюднення інформації про статки чиновника: його яхти, літаки, дачі, машини є втручанням у особисте життя і за це монтажна сісти за грати.
Якщо в державі приймають таке рішення, то як же збираються проводити реформи чи боротися із корупцією?
І більшість цих "горе-депутатів" (по іншому їх назвати важко) збираються брати участь у наступній виборчій кампанії. Цікаво, чи багато людей за таких горе-політиків проголосує?
Чи вони сподіваються купити виборця кілограмом гречки та банкою тушонки?
