Гунько Олександр
Оглядач відділу "Коментарі" "Газети по-українськи". Поет, перекладач.
18.11.2011
2283
20

СОН (поема в прозі, майже за Шевченком)

Ну й сон мені привидівся у ніч на минулий четвер! Якраз після того, як ми з Ільковичем посиділи у нашого друга Аполона (без муз).

От сниться нібито блукаю я коридорами влади, щоб замовити словечко за одну видатну демократку, яку хочуть виключити з "Нашої України". А в моєму сні ще Ющенко наш президент і часи такі помаранчеві, що аж фіолетові, як баклажани.

- Йо-мойо, ти що — маршал контрреволюції? - кричать мені гробовчуки, невмирущі і електрозваричі. - Ти ж не був, не привлікався, не состояв. Ну, може, за юльчину спідницю на майдані потримався. Та хто ти такий, щоб за когось клопотати?

- Просто жалько цю жіночку, - відповідаю. - Вона ж не якась там конотопська відьма чи богословська фурія. Нормальна така, упитана і воспитана. Та й ім'я у неї гарне - Лілія.

- Геть звідси, молокосос, он ще пиво на губах не обсохло! - з'являється у моїй уяві грізний пан Барлога.

- Та то закарпатський коньяк, - кажу.

- А, ну тоді наливай!

Тут підходить до мене Ганька-кулеметниця і голосом Ірочки Гаращенко промовляє:

- Пане Олександре, а куди ви поділи, знаєте, ту світлину, де усі любі друзі, знаєте, з Віктором Хведоровичем, знаєте, ще у дев'ятсот першому році до нашої ери, знаєте, фотографувалися?

- Та ви що? - обурююся. - Не брав я вашої клятої фотографії. Я ж тоді за золотий унітаз від газових домовленостей ховався. За мною ще Павлик Хорошиловський через оптичний приціл слідкував. У нього якраз бріолін закінчився, а нову хуру з конфіскатом горемитники ще не підігнали.

Коли чую:  за Великою китайською стіною хтось голосно дихає Леніним. А також Сталіним, Хрущовим, Брежнєвим, Єльциним, Кравчуком, Кучмою, Ющенком і Януковичем.

А Горбачова-то забули, думаю собі. От сволоти! Та хто б ви без нього були, колядуни ви недотушковані?!

Аж раптом онук як закричить уві сні:

- Діду, кидай гранату, бо Вовочкін Штуфрича мордує!

А де я її візьму, думаю. У мене за душею тільки інформаційна бомба, а вона ж може весь паркан біля Верховної Ради рознести, ще й Спілку письменників упридачу. Ще тероризм пришиють. Буду в Лук'янівці через стінку з головною бранкою долі перестукуватися по фені.

Але від онукового крику я прокинувся. Дивлюся: так і є — зять на ніч кватирку лишив відчиненою. Отож якась нечиста влетіла і мені той сон навіяла. Та ще й малого налякала. Добре, думаю, що ми живемо на Осокорках, а не на якомусь Відрадному, де хрущовки ще пам'ятають Ейзенхауера. Там же Лиса гора не за горами. Нечисті так і шастають — то в Печерськ, то в Межигір'я.

Даруйте, що розповів не своє, а те, що привиділося.

Можливо, ще щось краще насниться в ніч на сьому річницю Майдану?

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

20

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Юлія Дукач Аналітикиня проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"