— Ходила Астаною й дивувалася. По місту стоять скульптури національних прикрас: жіночих намист і чоловічих перснів, — розповідає киянка Наталія Чубенко, 32 роки. Вона вперше відвідала Казахстан. — Казахи на кожному кроці демонструють власну історію. Щоправда, бачила два будинки у формі запальничок.
Каже, в кожній державній установі є макет національного житла — юрти. Іноді їх зводять біля цегляних будинків.
— Юрта кругла, в діаметрі має десь вісім метрів. Перегородок та кімнат нема. Це — суцільне велике приміщення, — каже Наталя. — Ліворуч облаштовують спальні місця. Праворуч — господарча частина. Підлога й стіни застелені килимами. Купол даху в центрі має отвір. Під час дощу його закривають.
— На казахів великий вплив має російське телебачення, — продовжує Чубенко. — Розмовляють там переважно російською. Радіостанції й телебачення в країні російськомовні. Гуляючи містом, чула від старшого покоління, що з Україною треба воювати. Однак молодь про нашу державу відгукується добре.
У казахів незвична кухня. Вони не люблять, коли натякають на сморід під час приготування національних страв. Господині часто використовують кишки.
— Тамтешню їжу пробувала тільки у родичів, — усміхається Наталя. — Найбільше сподобався бешбармак.
Це традиційна страва з конини й макаронів. Киянці його приготували з яловичини. На таріль викладають квадратні макарони розміром 6 на 6 см. Другий шар — кружальця цибулі, маринованої в оцті й спеціях. Зверху — дрібно посічене м"ясо. Їдять страву руками.
— Було смачно і хотілося ще, — згадує Наталя. — А п"ють переважно чай із молоком — чорний і зелений.
В Астані киянка побувала біля президентського будинку. Поряд їй показали найдовшу споруду міста. У ній живуть державні діячі. Будівля завдовжки 1,5 км.
Через спеку щовечора вулиці Астани поливають.
— Здивувало те, що немає безпритульних дітей і бомжів. Місцева влада добре опікується ними, — продовжує Чубенко.
На кілька днів Наталія поїхала на відпочинок у містечко Боровоє. Звернула увагу, що назви невеликих станцій позначено цифрами.
1 
1
Коментарі