У вівторок 6 березня виповнилося 80 років колумбійському письменникові Ґабріелеві Ґарсія Маркесу. Роман "Сто років самотності", який прославив автора, уперше вийшов друком рівно 40 років тому. Щоб придбати конверти і послати рукопис у видавництво, молодша на п"ять років дружина письменника Мерседес змушена була закласти у ломбарді свій фен та електричний кип"ятильник.
Рівно через 15 років, того ж таки 6 березня, письменник отримав за свій роман Нобелівську премію. Однак гроші (цього року лауреати отримали по $1 млн 412 тис.) пролежали у швейцарському банку 16 років. Маркес забув про них. Згодом дружина, з якою вони живуть разом уже понад 50 років, згадала про премію. Маркес забрав її і почав видавати тижневий журнал "Камбіо".
Ґабрієль Ґарсія вважає себе журналістом. Він написав сотні репортажів, есе та інших газетних матеріалів. 50 років тому побував у Радянському Союзі. Згодом надрукував дорожні нотатки під заголовком "22 400 000 квадратних кілометрів без жодної реклами кока-коли".
— Якось я побачив кіоск, завалений кіпами газети "Правда", — згадував він. — На першій сторінці виділялася стаття на вісім колонок із заголовком великими літерами. Я подумав, що почалася війна. А там був "Повний текст доповіді про сільське господарство".
Маркес народився і став першим із одинадцяти дітей у своїх батьків у колумбійському містечку Аракатака. На в"їзді до нього стоїть біґборд із написом: "Одного дня я повернувся додому, в Аракатаку, і зрозумів, що це поєднання реальності і ностальгії, з яких я творю свої роботи". У кінці однієї з тихих вулиць, поміж акаціями і мигдальними деревами, стоїть його будинок-музей — двокімнатна халупа з оцинкованим дахом.
Маркес забув про Нобелівську премію
У будинку Маркеса в Боготі білі стіни і килими, скляні столики і ретельно підібрана музична апаратура. Так само облаштовані помешкання письменника у ще двох колумбійських містах, у мексиканській Куернаваці, а також у Барселоні, Парижі і Гавані — столиці Куби. Однакова обстановка допомагала письменникові творити за однакових умов.
Маркес прокидався о п"ятій. Дві години читав книжки, переглядав пресу, відповідав на листи, й о десятій сідав за писання. Працював до пів на третю. Тоді приєднувався до родини на обід. А далі, як сам зізнавався, були "зустрічі, сім"я і друзі".
Колись письменник так пояснив успіх своїх літературних прийомів: "Якщо повідомити, що слони летять по небу, то люди вам точно не повірять. А ось якщо сказати, що летять 425 слонів, то вони напевно піднімуть голови".
Вісім років тому в Маркеса виявили рак легенів, який письменникові вдалося подолати. 2004-го вийшла його остання новела "Спогади моїх сумних повій".
— 2005 рік став першим у моєму житті, коли я не написав ані рядка, — сказав він торік. — З моїм досвідом я без проблем міг би написати новий твір. Та люди помітили би відразу, що в ньому немає мого серця.
Маркес живе за 13 принципами
У житті потрібно дотримуватися 13 принципів, вважає Ґабріель Маркес. Перші п"ять із них такі:
Я люблю тебе не за те, хто ти, а за те, хто я, коли я з тобою.
Жодна людина не варта твоїх сліз, а ті, хто варті, не примушують тебе плакати.
Ніколи не припиняй усміхатися, навіть коли тобі сумно, — хтось може закохатися в твою усмішку.
Не плач через те, що це закінчилося. Усміхнися, бо це було.
Не докладай аж стільки зусиль — усе найкраще стається несподівано.
2 
1
Коментарі