Ексклюзиви
Пʼятниця, 18 січня 2008 16:54

На придністровських грошах намальований Тарас Шевченко

Їхати з Києва до Придністров"я 10 годин. У Кучургані в купе заходять місцеві прикордонники.

— Знаєте, у яку республіку в"їхали? — запитують.

Міжнародне співтовариство не визнає цієї невеликої, з населенням 600 тис. людей, держави над Дністром. Але вона існує вже 18-й рік. Тут друкують свої гроші, є прапор, герб, гімн, прокуратура, суди й інші атрибути державності.

Виходжу з поїзда в Тирасполі. Це — столиця і найбільше місто Придністровської Молдавської Республіки. Тут мешкає 160 тис. осіб. У центрі височіє кінна статуя генералісимуса Суворова, через площу — штаб партії "Прорив!". Символіка й гасла її нагадують нашу жовту "Пору". Однак вона підтримує президента Росії Володимира Путіна і його спадкоємця Дмитра Медведєва. У ПМР дозволене подвійне громадянство і третина людей мають ще й російський паспорт. Тому тут уже розпочалася виборча кампанія президента Росії.

Поселяюся в готелі "Аист" над Дністром. Будівля не бачила ремонту років зо 20. У напівлюксі старі меблі, холодно, неприбрано. Кличу покоївку.

— Вас багато, а я одна, — скаржиться жінка.

Запитую, як подзвонити в Бендери.

— Набирайте 199 — вам дадуть довідку по всьому Союзу.

Згадую, що західна преса називає Наддністрянщину "останнім осколком СРСР".

Засинаю під двома ковдрами і пальтом

За дві зупинки від готелю — кафе "7 пятницЪ". Увечері воно заповнене молоддю. П"ють каву, коктейлі, їдять фруктові салати. Є стелаж "Журнали для читання в залі". На ньому виставлені російська версія журналу "Вог" і київський "Караван историй". Із вулиці чути: "Ти зізнайся мені, звідки в тебе ті чари..." Пісню затягли придністровці напідпитку, які гуляють алеєю ім. Гагаріна. Поряд — університет ім. Т. Шевченка. Майже третина населення ПМР — українці. Українську мову вивчають у школах і університетах. Вона тут одна із трьох державних, разом із російською та молдавською.

У готелі дивлюся телевізор. Показують кілька українських каналів, кілька російських, "Євроньюз" та один придністровський. По ньому йде місцева реклама і радянські фільми. На вулиці — мінус 19. Сифонить зі щілин у вікнах і дверях. Засинаю під двома ковдрами і пальтом.

Ранком мостом через Дністер із села Кіцкани люди йдуть у Тирасполь — хто на роботу, хто з "кравчучкою" на базар. За мостом ліворуч — танк на постаменті, перед ним горить Вічний вогонь, через дорогу — будинок уряду. Один із написів українською свідчить, що тут "президент, парламент і уряд ПМР".

У кіоску купую тижневик "Гомін". У ньому надруковано урок української мови, є дитяча сторінка "Читанка". А у кав"ярні можна послухати "Радіо Придністров"я". Передають новини українською: "Голова законодавчого органу Євген Шевчук висловив упевненість, що минулого року робота парламенту була досить плідною. Зокрема прийняли закон "Про протидію тероризму".

За каву розплачуюсь місцевими грішми — "сувориками". Обмін валют — на кожному кроці. Беруть долари, євро, рублі, молдавські леї, гривні.

Базар розташований поблизу Христо-Рождественської церкви. На цінниках вказана країна-виробник: "Сир костромський. Росія", "Цукор. Україна".

Хочу потрапити в Бендери. Саме туди після поразки в Полтавській битві 1709 року втекли гетьман Іван Мазепа зі шведським королем Карлом ХII. Мазепа там і помер — у селі Варниця.

Із Тирасполя до Варниці 15 км. Доїхати можна тролейбусом N19. За селом Паркани — бетонна огорожа, за якою зяють вибитими шибками кинуті казарми 14-ї російської армії.

Порожніми 5-поверховими бараками гуляє вітер. Утім, кілька будівель побілені й пофарбовані. Там розквартировані війська Придністровської Республіки. На узбіччі біґборд: "Автомобили из Америки. Покупка и доставка".

На в"їзді в Бендери на мосту через Дністер лежать п"ять бетонних блоків для контролю руху. Бендери — одне з небагатьох міст Придністровської Республіки, розташованих на правому, "молдавському" березі. Тут під час конфлікту з військами Молдови на початку 1990-х точилися найзапекліші бої. Відтоді у Бендерах встановлено пам"ятник — бронетранспортер, над яким майорить прапор республіки. На бетонному паркані напис: "ПМР — наша гордість!"

Біля центрального ринку на стіні — плакат, що 2008-го місту виповнюється 600 років. Поряд — агітаційна наліпка за "Справедливую Россию". У пивбарі та закусочній можна купити чарку горілки чи коньяку місцевого заводу. Неподалік жінки торгують пшеницею.

Їжджу містом маршрутками. Ось новий стадіон "Динамо". Картинна галерея. Лабораторія з виявлення туберкульозу. Єдина в місті українська школа. Дві взуттєві фабрики, швейна, м"ясокомбінат, супермаркет "Шериф". У ньому — великий вибір алкогольних напоїв місцевого виробництва: коньяк, лікери, горілка "Русская", "Столичная", "Волк". У літровій банці щось схоже на компот — "Чорнослив у вині". А ще є десертне вино "Букет Молдавии" чотирьох видів. Його виробляють лише в Наддністрянщині. Є також зал гральних автоматів "Шериф", бензоколонки під тією ж назвою та магазин спорттоварів. А футбольний клуб "Шериф" із Тирасполя кілька разів ставав чемпіоном Молдови. Придністровці подейкують, що цей концерн належить синові президента ПМР Ігоря Смирнова.

Обідаю в піцерії мережі "Ендіс піца", заклади якої є в багатьох містах Придністров"я та Молдови. Кажуть, що її власником є син президента Молдови Володимира Вороніна.

Село Протягайловка — прикордонне. Звідси до Молдови 1,5 км. Центральна вулиця — Головна. Будинки акуратні, вкриті шифером. Переважають одноповерхові, але є й на два поверхи. Поряд із криницею висить табличка: "Пить после кипячения!".

Біля своєї хвіртки стоїть Наталя Фоміна, 71 рік. Озивається українською, хоч називає себе "кацапкою". Вона з Тарутинського району Одещини. Продала хату, переїхала під Бендери, бо тут живуть три її доньки — Люба, Ніна й Таня. Придністровська пенсія мала, близько 400 грн. Але Фоміна отримує трохи більшу, українську.

— А хто має руського паспорта, тому Путін дає надбавку, — розповідає Наталя Михайлівна. Каже, що з цього року все дорожчатиме: хліб, газ, вода. — Вона тепер буде по 4 рублі куб. Багато поллєш чи скупаєшся?

Розповідає, як живе Протягайловка:

— Молодьож повиїжджала: і в Москву, і в Одесу... Де хто знайшов тьопле місце. А старі туто. На цій вулиці всі пенсіонери.

Хто має руського паспорта, тому Путін дає надбавку

У центрі села стоїть одноповерховий вагончик-магазин. За прилавком 49-річна Ніна. Каже, що сама молдаванка, має подвійне громадянство — Молдови й ПМР. Живе у Протягайловці 17 років.

— У нас змішане село: живуть і росіяни, і гагаузи, і українці. Але розмовляємо наче на хохляцький лад, — вважає Ніна. — Багато їздять по заробітках. Чоловік виїхав в Італію — знайшов собі іншу. Або жінка виїхала — і немає родини. На моїй вулиці вже чотири пари розвелися.

Нінині діти прописані тут, а працюють в Одесі на базарі "Сьомий кілометр". Старшому синові 29 років, молодшому — 24.

— На митниці до них постійно чіпляються ваші. Хабара вимагають, — зітхає жінка. — У 2008 році буде 61 копійка за кубометр газу (на наші гроші — 0,38 грн. — "ГПУ"). — У нас нагоряє 400 кубів у місяць, а в хаті прохолодно. Тобто 245 рублів (майже 150 грн. — "ГПУ") лише за опалення платити.

Ніна отримує зарплату 800 місцевих рублів (500 грн). Її чоловік працює сторожем за 400 рублів на місяць.

У лавку заходить дівчина, купує хліб. Розмовляють із продавчинею молдавською. Отримує здачу, роздивляється гроші.

— Це нові, — пояснює їй Ніна.

На купюрі в 50 рублів намальований Тарас Шевченко. Із початку року в Придністровській Республіці працює власний монетний двір. Раніше тутешні гроші друкували в Росії.

Зараз ви читаєте новину «На придністровських грошах намальований Тарас Шевченко». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода