Потяг Мінськ—Москва, 17 березня. З верхньої полиці мені добре чутно суперечку між середніх літ бізнесменом і поважним ветераном, колишнім командиром підводного човна, а нині депутатом білоруського парламенту.
— Ну скажіть, що хорошого ваш Лукашенко зробив за 12 років? — допитувався бізнесмен.
— А я вам зараз скажу. Ось, наприклад, я був на святкуванні 100-річчя російського підводного флоту. Підходить до мене англійський генерал і питає: "Ви звідки?" Я відповідаю: "З Білорусі". І він киває головою: "Знаю, знаю". Адже й це його заслуга — Лукашенка, те, що нас усі знають, поважають.
— А ще?
— Сільське господарство! Як він його підтримує! Я особисто зараз готую програму з розвитку аграрних містечок. Щоб у нас молодь до села повернулася, щоб їй там цікаво жити було!
— Як же ви займаєтеся агромістечками, якщо ви офіцер-підводник? Ви в цьому що-небудь розумієте?
— Та це ви нічого не розумієте. У нас із вами різні системи. Ви оперуєте геометрією Евкліда, а я — Лобачевського...
Пригнічений силою аргументів, опонент депутата Володимира Ворошніна знітився й затих. Прихильник президента переміг у цій локальній сутичці.
Так само ніхто не сумнівався, що через два дні Олександр Лукашенко виграє президентські вибори. Було неясно тільки, якою ціною. Кожний, хто вийде ввечері 19-го на площу, може бути заарештований як поплічник терористів, заявив голова КДБ Степан Сухоренко. Заява мала передбачуваний ефект.
18 березня у штабі Білоруського народного фронту було на диво спокійно. Хлопець років 20 ділився із друзями подробицями розмови з батьками:
— Дзвонить сьогодні мама і каже: "Мишко, нікуди не йди. Тебе заарештують і відправлять у заслання!" Я їй кажу: "Та куди в Білорусі можна заслати?" А вона мені: "На соляні копальні. А якщо не на копальні, то до Сибіру!"
Усі невесело сміються.
Увечері 18-го — репетиція завтрашніх подій: влада несподівано дозволила провести рок-концерт на підтримку Олександра Мілінкевича. Напередодні анонімна СМС-розсилка попереджає власників мобільних, що саме на цьому концерті можуть бути провокації — аби був привід наступного дня заборонити всі мітинги. Але концерт проходить спокійно.
"Музичне" протистояння — незмінний атрибут усіх виборчих кампаній. Влада напередодні виборів організувала серію концертів під девізом "За Білорусь". Турне по містах очолили зірки ще радянської естради — "Сябри". Під цю подію вони спеціально написали пісню "Слушай Батьку". "Ладно сшит и крепко сложен? Батька всех построить может", — співає соліст ансамблю Анатолій Ярмоленко.
Найпопулярніша білоруська рок-група "N.R.M." відповідає на це піснею "Гадючник": "Хай варожыць гадзючник варожы, усе роуна мы пераможам!". Пісня цілком могла б стати "гімном" спроби білоруської революції, коли б не одне "але". Після того, як "N.R.M." минулої зими виступив на Майдані Незалежності у Києві, всі його концерти в Білорусі — під забороною.
19 березня починається спокійно.
Державне телебачення (а іншого тут немає) оголошує, що достроково проголосувало майже 30% виборців. А до другої години дня оголошують і дані екзит-полів, проведених, знову ж таки, державними структурами: Лукашенко набирає 92%, усі решта кандидатів разом узяті — 7%. Штаб опозиційного кандидата Олександра Мілінкевича наводить цифри екзит-полів російських соціологів: за Лукашенка 47%, за Мілінкевича — 25%.
О четвертій годині дня по центральному проспекту Мінська проїжджає перша колона машин із внутрішніми військами. До восьмої години вечора навколо Жовтневої площі, де повинна зібратися опозиція, журналісти налічують понад сотню критих машин з міліцією та ОМОНом. Але на підступах до площі все спокійно.
На той момент, коли тут з"являється Олександр Мілінкевич, зібралося близько п"яти-семи тисяч чоловік. Передбачувані слова про фальсифікації і невизнання результатів виборів Мілінкевич вимовляє під заметіль, що кожної хвилини посилюється. Незважаючи на погоду, люди з площі не розходяться ще кілька годин. Але після півночі сам опозиційний кандидат просить людей розходитися до завтра, коли стануть відомі офіційні результати голосування. Будівля адміністрації президента близько — у ста метрах від площі, але в її бік ніхто не робить і кроку. Стає ясно, що білоруської революції не буде.
Колишній директор радгоспу
Олександр Лукашенко, 51 рік, — президент Білорусі з 1994 року. До цього працював заступником голови колгоспу "Ударник", заступником директора заводу будматеріалів, директором радгоспу "Городец", народним депутатом Верховної Ради Білорусі.
Місяць тому Лукашенко задекларував свої доходи. Він не володіє ні будинком, ні квартирою, ні дачею, гаражем чи якимось транспортним засобом. Доходи за 2005 рік складалися тільки із зарплати — 59 172 668 білоруських рублів ($27 509).
Дружина Лукашенка Галина Родіонівна, 50 років, має будинок у селі Рижковичі під Могильовом. Коли Лукашенко став президентом і переїхав у Мінськ, вона залишилася в селі і зараз живе сама. Кажуть, що білоруський президент має коханку, яка два роки тому народила йому доньку.
Молодший син Лукашенка Дмитро, 23 роки, служив у секретному підрозділі прикордонних військ, який бореться з контрабандою і нелегальною міграцією. Зараз він — голова президентського спортивного клубу. Старший син Віктор, 27 років, — юрист-міжнародник, працює помічником президента.
1 
1
Коментарі