Два роки тому француженка Ізабель Денуар, якій нині 40 років, залишилася майже без обличчя. Її покусав власний собака — вирішив збудити жінку, яка прийняла велику дозу снодійного. Лабрадор погриз їй губи, підборіддя й половину носа.
Сьогодні Ізабель нічим не відрізняється від інших людей. При вмілому макіяжі сліди від операції на обличчі непомітні. Повернулися нормальна чуттєвість шкіри та контроль над м"язами обличчя. Нині вона вже може сміятися, часто ходить на вечірки. Жінка планує поїхати на південь Франції й відкрити ательє з пошиття дитячого одягу.
Денуар каже, що найважче їй давалося психологічне одужання. Наступного дня після операції вона попросила дзеркало. Побачила чуже обличчя й пошкодувала, що погодилася на лікування. Тепер вона звикла до нової себе.
— Я вже майже люблю своє обличчя, — запевняє Денуар.
Після нападу собаки хірург Жан-Мішель Дюбернар запропонував їй операцію з трансплантації чужого обличчя, яку ніколи раніше не робили. Ризик був великий, однак жінка не хотіла все життя носити маску. Зі спотвореним обличчям важко дихати, їсти треба було через трубку.
Денуар оперували в найбільшому центрі пластичної хірургії, де робили косметичні операції пораненим солдатам ще під час Першої світової війни. Жінці пересадили щоку, ніс, підборіддя й губи 46-річного донора, мозок якого припинив функціонувати.
Непередбачувана психологічна реакція пацієнта на трансплантацію обличчя — один із головних аргументів, які медики висували проти операції Дюбернара. Однак нині більшість погоджується з правильністю його методів. Хірурга називають головним претендентом на Нобелівську премію з медицини наступного року.
2 
35413
Коментарі
1