"Якщо вірити газетам, здається, що світ — страшне місце. Це не так. Люди добрі та прекрасні"

 

29-річні Джей Остін і Лорен Гехеган з американського Вашингтона рік мандрували по світу велосипедами. На 369-й день подорожі їх убили в Таджикистані прихильники терористичної організації "Ісламська держава".

29 липня 2018 року Джея, Лорен і ще п'ятьох велосипедистів із різних країн терористи протаранили автомобілем. А потім вийшли й напали з ножами. Трьох поранили. Чотирьох убили. Серед них була й пара американців.

П'ятеро чоловіків узяли на себе відповідальність за злочин. Опублікували в інтернеті відео, де на тлі прапора "Ісламської держави" в усьому зізналися і присягли на вірність організації. Наступного дня місцеві правоохоронці повідомили, що чотирьох із них ліквідували.

До подорожі Лорен працювала в університеті. Джей був держслужбовцем. За­хоплювався ідеями усвідомленого споживання. Людина має витрачати менше ресурсів, стверджував. Звів будинок розміром 13 кв. м. Лорен підтримувала чоловіка.

"Сьогодні я пішов із роботи, — написав Джей у блозі в червні 2017-го. — Втомився проводити кращі години дня навпроти монітора комп'ютера, розфарбовувати кращі роки життя в сірий колір. Я пропустив надто багато заходів сонця, гроз і подихів вітру".

Пара вирушила в навколосвітню подорож велосипедами. Чоловік мав досвід — мандрував Європою та Азією. Лорен осідлала велосипед три роки тому.

Удвох об'їхали 20 країн. Серед них Південно-Африканська Республіка, Єгипет, Франція і Болгарія. У травні 2018-го прилетіли в казахстанське місто Алмати. Велосипедами відправилася до Киргизії, а звідти — в Таджикистан. Планували відвідати Афганістан, Китай і Монголію.

"Ми розбили табір біля струмка на околиці села. Місцеві нас не прогнали — а принесли солодкий чай і свіжий хліб. Їхня старша донька ввечері влаштувала музичний концерт. Спілкувалися з допомогою кількох слів, які знали російською і киргизькою. Але іноді вони — не головне", — писала пара в соцмережі "Інстаграм".

Поїздка Таджикистаном давалася важко. Лорен часто почувалася недобре через холод і брак кисню у горах Паміру. 365-й день мандрівки зустріли на перевалі Ак-Байтал на висоті 4655 м.

— Це був найважчий підйом у моєму житті. Я п'ять разів натискав на педалі — і зупинявся перепочити. Потім ще п'ять разів. І так постійно, — згадував Джей.

Головним відкриттям подорожі вважав добрих і чуйних людей.

— Якщо вірити газетам, складається враження, що світ — страшне місце, а людям не можна довіряти, — говорив Остін. — Це не так. Іноді зациклені на собі, обмежені. Але загалом добрі, щедрі та прекрасні.

×