"На Донеччині українська армія близька до розгрому ворога" – що пише про нас світова преса

9

Попри російську анексію чотирьох українських областей, ЗСУ продовжують контрнаступ у Луганській і Херсонській областях, даючи ляпаси Путіну. Наступ України триває, хоча важко сказати, як довго може це бути. Через це російська анексія схожа на фарс. Репортаж з фронтового Бахмута – єдиного міста, яке штурмують росіяни. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"Україна прориває нові позиції росіян. Росіяни не знають, кого звинувачувати", The Economist, Велика Британія

3 листопада нижня палата російського парламенту проштампувала спробу Володимира Путіна анексувати чотири українські області. Україна не зважає. За 48 год. до того, як російські депутати аплодували одностайному голосуванню, українські танки в'їхали в Лиман, який Путін оголосив своєю територією. Увечері того ж дня шість українських батальйонів прорвали позиції росіян за 320 км на північний схід від Херсона. До часу, коли російські солдати через соцмережі зверталися по екстрену авіаційну підтримку, українці вже були в 20 км у тилу ворога.

 

Незроуміло, як далеко обидві операції заведуть українців. Але вони показують принизливу політичну поразку Путіна, яка сталася невдовзі після того, як він спробував формалізувати крадіжку землі, яку повністю не контролює. Якщо чотири регіони входять до складу Росії, то, мабуть, захищені її ядерною парасолькою. Проте представник Кремля Дмитро Пєсков не зміг навіть сказати, де проходять їхні межі. Виступаючи 3 жовтня, він вагався, пробуючи дати їм визначення.

Українська армія не чекає на роз'яснення. На Донеччині вона близька до розгрому ворога. Обрушується на слабкі оборонні рубежі росіян у районі міст Кремінна йСватове на півночі Луганської області. Джерело в українській військовій розвідці передбачило, що Росія незабаром буде змушена відступити з Кремінної, щоб урятувати техніку й артилерію. Сватове – не менш важлива ціль для України. Це місце великих артилерійських складів і воріт до решти Луганської області. Після взяття цього міста, відкинути росіян до позицій, які були до лютого цього року, буде неважко.

Битва за Херсонську область ще значніша. Херсон – серце нового сухопутного мосту, що з'єднує Крим з Росією. Це ключ до водопостачання півострова, ворота до чорноморських портів України, і він визначає життєздатність України як держави, яка веде морську торгівлю. Путін попросив своїх генералів приділити першочергову увагу обороні півдня. Він відхилив прохання командирів про відступ звідти.

 

Україна використовує цю завзятість, притискаючи росіян спиною до Дніпра. Обидва основні мости до безпечніших російських позицій на східному березі зруйновані, що ускладнило поповнення боєприпасів і пального для росіян на західному березі. Україна також завдає ударів по понтонах і баржах, які РФ намагається побудувати замість них. Російські солдати на західному березі Дніпра перебувають у небезпеці оточення без очевидного шляху відступу. Здавання в полон може бути їхнім єдиним виходом.

Провоєнні голоси в Росії лютують. Дехто критикує власних генералів за те, що називають корупцією та саботажем, стверджуючи, що вони попереджали про нарощування сил українців біля Херсона. 1 жовтня лідер Чечні Рамзан Кадиров заявив, що російське військове керівництво приховало помилки "некомпетентного" генерала, який обороняв Лиман.

Україна має перевагу у швидкій маневровій війні, чому допомагає стійкий потік західної високотехнологічної зброї та коротші шляхи постачання. Але зустрічні вітри могли зупинити її контрнаступ. Херсон – добре укріплена ділянка поля бою з численними лініями російських окопів і відкритою місцевістю, що сприяє обороні. На сході українські солдати також втомилися. Додайте дощову погоду, розкислу місцевість, холод і неминучу появу нової хвилі російських резервів – і шанси на драматичні перемоги починають танути.

"Українські атаки завершаться скоро", – передбачає колишній глава фінської розвідки Пекка Товері.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "В Росії ухилення від мобілізації сягатиме катастрофічних масштабів" – Кирило Михайлов

Інерція теж потужна річ. Українське військове джерело сказало, що українські генерали вважають, що можуть здобути більшу кількість перемог за три-чотири тижні до того, як знову мобілізовані російські солдати почнуть з'являтися у значній кількості.

"Можемо багато зробити за цей час. Ідеться про визволення Херсона чи півночі Луганської області. Коли в бій вступлять мобілізовані, будемо так підготовлені, що буде байдуже, мов лити воду на розпечений метал. Вони просто випаруються", – сказало джерело.

"Росія більше не контролює жодну з чотирьох "анексованих" українських областей ", The Guardian, Велика Британія

Росія більше не має повного контролю над жодною з чотирьох областей України, які, за її словами, вона анексувала минулого тижня після того, як українські війська просунулися на десятки кілометрів у Херсонській області й досягли додаткових успіхів на сході.

У понеділок російські війська визнали, що сили Києва прорвалися на Херсонщині. Південний контрнаступ України різко набирає обертів за два місяці після початку. Українські бригади досягли свого найбільшого прориву в цьому регіоні з початку війни, прорвавши лінію фронту і швидко просуваючись уздовж Дніпра.

 

В останньому зверненні президент Володимир Зеленський назвав "фарсом" анексію РФ території України.

"Коли там повернуть український прапор, ніхто не згадає про російський фарс із папірцями. Окрім правоохоронних органів України. Бо за це відповідатимуть усі, хто причетний до агресії проти нашої держави", – заявив він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Війна на виснаження не завершиться остаточною воєнною перемогою" – Ярослав Грицак

У п'ятницю Путін провів у Кремлі урочисту церемонію підписання з чотирма обраними РФ "лідерами" окупованих областей України. Він заявив, що ці території належать Росії "назавжди", і сказав, що використовуватиме "всі доступні засоби" для їхнього захисту, посилаючись на ядерну зброю. Дума Росії затвердила цей крок у понеділок.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Путін нагородив військових, які були в Бучі. Дав сигнал, що злочини мають підтримку Кремля" – Евген Чолій

Стратегія Кремля швидко показала недієздатність перед обличчям прикрих поразок на полі бою та неясності щодо того, де проходять нові "кордони" РФ. Минулими вихідними українські війська відбили Лиман у Донецькій області, який теоретично є частиною Росії.

Падіння Лимана відкрило шлях українським військам для просування вглиб Луганської області, погрожуючи шляхам постачання земель, захоплених Москвою під час одних з найкровопролитніших боїв війни у червні й липні.

Радники Зеленського з гумором вказали на абсурдність, що Росія "анексує" територію, одночасно втрачаючи контроль над нею.

Росія окупує близько 15% території України, включаючи Крим. Але з вересня українці повернули собі великі ділянки землі на північному сході й півдні. Невідомо, чи змінить це рівняння масова російська мобілізація вдома.

"Місто, яке путінські війська хочуть взяти за будь-яку ціну", Die Welt, Німеччина

Попередження написане на стіні будинку в центрі Бахмута: "Ми знайдемо всіх росіян і вб'ємо їх". Не тільки тут ці слова відображають настрій населення – після семи місяців війни по країні багато злості до росіян – серед солдатів і мирного населення, яке постійно зазнає атак.

 

Ситуація довкола Бахмута особливо погана. Російські війська три місяці б'ють по місту з населенням у 70 тис. осіб з навколишніх сіл ракетами, бомбами й артилерією. У вересні атаки знову посилилися.

Росіяни щосили хочуть взяти місто. Після поразок у Харківській області їм обов'язково потрібний успіх. Місто є брамою на Донбас.

Вибухи гримлять кожну секунду. Свист мінометів і металевий тріск їхніх ударів доповнюють жорстокий шум фону. Це фронтове місто. Майже всі магазини закриті, пішоходів майже не видно.

 

Натомість авто мчать вулицями на високій швидкості. Зокрема машини швидкої. Одна ненадовго зупиняється у центрі, щоб допомогти пораненому солдатові. Він кричить від болю. Поруч товариш, рука перев'язана, форма забруднена кров'ю.

У дворі 69-річна Юля готує на вогнищі обід для 10 жителів кварталу. Газу нема багато тижнів. Більшість часу люди проводять у підвалі. За будинком з короткими інтервалами вдарили два міномети. Юля поспішно несе каструлю, що димить, і сковороду в підвал.

 

Москва дислокує під Бахмутом два елітні підрозділи. З півночі бойовики ПВК "Вагнер". З півдня – чеченські загони Кадирова. Обидві сили добре оснащені й навчені, і відомі жорстокістю. "Вагнерівці" причетні до воєнних злочинів у Бучі. Кадировці масово страчують російських солдатів-дезертирів.

У Бахмуті українці використовують польські гармати, HIMARS, міномети, протитанкові ракети США й німецькі Panzerhaubitze 2000.

 

Віктор сидить з 8-річним сином Кирилом на лавці під деревами у дворі. Це могла б бути ідилічна картина, якби не гучні удари російських снарядів. Але 60-річний сім'янин зберігає спокій. За жодних обставин не хоче залишати свій дім, так само як інші мешканці. Не знає, куди йти, притягуючи сина ближче до себе.

Може здатися незрозумілим, що тут залишаються сім'ї чи батьки ризикують життям дітей. Але тисячі людей тримаються в містах і селах Донбасу. Здебільшого літні люди.

×