"Україна веде війну нового типу" – Філліпс Пейсон О'Браєн

Думка у виданні The Atlantic професора стратегічних досліджень в Університеті Сент-Ендрюс у Шотландії Філліпса Пейсона О'Браєна

Українці, захищаючи свою країну від російських агресорів, у липні почали робити щось, що здавалося дивним і навіть суперечило здоровому глузду – почали голосно і регулярно говорити про плани звільнення Херсона. Вони говорили про свої наміри так, щоб росіяни не могли помилитися. Це було, наче махати червоною ганчіркою перед розлюченим, некомпетентним биком. Майже одразу поширилися чутки, що росіяни направляють у місто підкріплення, щоб підготуватися до української атаки.

Підштовхнути до цього росіян, мабуть, і було ціллю українців. Бої в Херсоні набагато більше грають на руку українцям, ніж росіянам. Російські окупанти на Донбасі, де війна зосередилася з квітня по липень, можуть діяти дуже близько до російського кордону, у них там є надійно функціонуючі залізничні колії, і вони намагаються тиснути на українців з двох сторін на вістрі біля міста Сіверськ.

Бої в Херсоні, навпаки, зводять нанівець практично всі переваги Росії на Донбасі. Росіяни там на краю своїх ліній постачання, а українці можуть маневрувати довкола них. Херсон знаходиться глибше в Україні, ніж Донбас, тому російським літакам доводиться літати далі, щоби дістатися до лінії фронту, і це явно їх дратує. Літати вони воліють переважно над самою Росією чи її союзником Білоруссю. Нарешті, всі російські бойові сили в Херсоні залежать від постачань через невелику кількість мостів, перекинутих через Дніпро.

В останні тижні українці майже щоночі атакували ці переправи, серйозно заважаючи Росії доставляти запаси своїм військам у Херсоні. Чим довше росіянам доведеться воювати з обмеженими запасами, тим більше битва обернеться на користь України.

Хоча Путін мав репутацію генія-стратега, коли шість місяців тому розпочавши цю війну, українці викрили його як повільного та позбавленого уяви мислителя, який сильно прорахувався. З того часу він вдавався до важковагових, необдуманих наступів, які приносили мінімальні вигоди за дуже високу ціну. Російська армія, яку перед війною сильно переоцінювали військові аналітики, котрі підносили її як одну з найшвидших, технологічно досконалих і потужних у світі, виявилася глибоко деградованою. З каруселлю генералів, які постійно змінюються на чолі, вона показала себе негнучкою, нетворчою і нездатною до навчання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "На окупованих територіях Росія ставить небезпечний психологічний експеримент" – Вікторія Романюк

Україна перебуває на вражаючій траєкторії. На початку війни українці здивували сильною оборонною боротьбою за Кив. Використовуючи атаки на російську логістику, стратегію закриття доступу до своїх міст, витягування російських військ вздовж доріг та оспорювання контролю над небом, вони за кілька тижнів нейтралізували наступ на Київ. З того часу українські війська показали здатність адаптуватися та розробляти нові способи протидії росіянам.

Затоплення крейсера "Москва", вигнання росіян з острова Зміїний та удари по російських об'єктах у Криму показують, що українці можуть планувати та виконувати місії, які потребують роботи складних систем.

Завдання, з яким зараз зіткнулися українці – найскладніше. Вони намагаються звільнити велику ділянку землі на західному березі Дніпра, що простягається майже на 160 км завдовжки та близько 50 км завширшки. Новий наступ українців – набагато масштабніша і складніша операція, ніж усе, що робили раніше. Вони намагаються нейтралізувати великий російський контингент, оснащений великими запасами важкого озброєння, більшу частину якого перекинули на Херсонщину в рамках підготовки до української атаки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Війна з Росією триватиме десятиліттями. Маємо бути готовими" – Олександр Хара

Після Другої світової війни наступ великих бронетанкових сил ґрунтувався на контролі над небом. Українці, хоч і показують дивовижні здібності у цій галузі, все ще борються з росіянами за панування в повітрі. Більше того, Україна має просуватися по території, яку поки що утримує противник.

Майже протягом всієї війни росіяни вели наступ. Це дозволило українцям з великою ефективністю застосовувати проти них оборонну вогневу міць. Недавно кількість підтверджених фотографіями втрат російських танків перевищила 1000 одиниць. Реальна цифра, ймовірно, ближче до 2000. Більшість руйнувань за останні кілька місяців відбулася на території, яку контролює РФ, що значно ускладнює отримання фотодоказів.

Можна стверджувати, що еволюція війни з удосконаленням ручної протитранспортної зброї та дрібніших безпілотників дала оборонцям важливі нові переваги, які роблять наступ дуже ризикованим.

Українці, схоже, все розуміють. У першу тиждень цієї останньої фази війни, що розпочалася 29 серпня, українці звільнили всього кілька сіл. Але незважаючи на те, що лінія фронту змістилася лише трішки, вони готуються до великої перемоги.

України зробили це, терпляче підготувавши ґрунт для успіху у попередні місяці. По-перше, США та інші країни НАТО, побачивши завзятість та кмітливість, що лежать в основі української оборони, схоже, переконалися у необхідності дати великий обсяг розвідувальної інформації.

Таким чином, українці змогли скласти повнішу картину тилового становища російської армії. Звичайно, їм потрібно було втілити цю інформацію в життя, а для цього потрібно було підвищити точність, дальність і загальну ефективність своїх артилерійських і ракетних систем. Українці вступили у війну, здебільшого покладаючись на стару радянську техніку. Вони потребували більш якісного стандартного обладнання НАТО.

Сила, рішучість та винахідливість українців призвели до того, що США та інші країни НАТО дали набагато кращу, ніж у росіян, зброю. До них належить ракетна система HIMARS, яка, пропри те, що відносно стара для американської армії, показала себе в українських руках значно краще, ніж будь-який російський аналог.

Відколи українці вперше розгорнули HIMARS наприкінці червня, вони методично знищували російські склади постачання, сильно обмежуючи можливості загарбників просуватися вперед.

Недавно Україна розпочала використовувати високошвидкісні протирадіолокаційні ракети, які виводять з ладу радари противника і підривають російську протиповітряну оборону. Це дозволило українцям більш ефективно використовувати безпілотники, зокрема, Bayraktar турецького виробництва, які завдають великої шкоди російським силам у Херсоні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Неймовірні втрати росіян послаблюватимуть Росію, робитимуть її поступливішою" – Стівен Бланк

Але навіть із оголошеннями про перехід українців до більш інтенсивної фази битви за Херсон 29 серпня ми не бачили серйозних спроб українців продавити танки через російські позиції. Натомість бачимо, як вони промацують лінію фронту, намагаючись оцінити розташування та чисельність російських військ, атакують слабкі місця, обережно просуваються вперед і, що найважливіше, продовжують регулярно виснажувати російські сили.

Цей вид війни, який включає в себе нарощування наступального потенціалу, спокутування ворога кинути оборонні сили, а потім знищення цих сил, просувається повільно і не схожий на погляд багатьох аналітиків на те, як виглядає сучасна війна. Але це додає сил Україні, збільшуючи втрати Росії.

Як довго триватиме відновлена битва за Херсон, сказати важко. Навіть якщо Україна досягне відносного успіху, ця фаза прискореного виснаження може тривати кілька тижнів. Навіть якщо сили росіян зваляться в одних місцях, їх може виявитися важче витіснити з інших. Однак доти, доки українці можуть перекривати російський рух через Дніпро та використовувати свої досконаліші системи, щоб виснажити російські сили, вони мають чудовий шанс витіснити їх із західного берега річки. Це буде найважливіша перемога у війні після битви за Київ.

Переклад Gazeta.ua

×