"Ми сіли в калюжу" - де прокололося російське міноборони

Авіаексперт Вадим Лукашевич пояснив, що не так з новими доказами Міноборони Росії у справі про загибель малайзійського боїнгу МН17.

- Показали все: ракету, номер двигуна, бортовий номер тощо. І потім вона пішла в якусь частину. Але номер частини записаний від руки в журналі. І крім цього рукописного запису це нічим не підтверджено, - говорить експерт в ефірі телеканалу "Дождь".

У понеділок Міноборони РФ розповсюдив докази, що нібито свідчать про те, що ракета збила в 2014 році літак малайзійської авіакомпанії міг належати Україні.

- Але акт передачі - двосторонній документ, - заявляє Лукашевич. - Якщо Міноборони його згадує, то має його показати. Якщо не показує, значить його не існує.

Більш того, завод постачає ракети не в якусь конкретну частину, а замовнику. Військова частина їх приймає. Значить, повинен бути пакет документів у замовника - у конкретного підрозділу Міноборони РФ, яке знаходиться в Москві і займається постачанням частин.

Акт (приймання-передачі ракет до "Буку". -Gazeta.ua) треба було або пред'явити, або про нього взагалі не говорити, вважає Вадим Лукашевич.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Катастрофа МН17 - нова версія росіян викриває Путіна

Вказує експерт і на порушення зовнішнього вигляду наданих документів.

 

 

- Уважно розгляньте розсекречені документи і журнали. Вони не прошнуровані. Це свідчить про фальсифікації. Адже будь-який пакет документів з грифом "цілком таємно" прошивають, скріплюють нитками, під печатку, під клей. Зшито, пронумеровано, кількість сторінок, інвентарний номер тощо. Нам пред'явлені внутрішні документи Долгопрудненського заводу (виготовлювача ракет до "Буку". -Gazeta.ua). Повинні бути транспортні документи. Тут крім запису в одному журналі нічого немає, - вказує експерт.

У травні російська сторона всіляко заперечувала причетність її "Бука" до катастрофи малайзійського рейсу МН17.

- Тепер, через 4 місяці, ми говоримо, що ракета вцілому та, але вона потрапила в Україну. Хоча немає жодних документальних свідчень, що ця ракета з номером двигуна, сопла і бортовим номером, реально потрапила в Україну. Навіть якщо в журналі цей запис є, то це може бути якесь намір, якийсь план. Акта приймання-передачі немає.

У травні слідча група показала фрагменти ракети всьому світу. І у міністерства було 4 місяці на пошук документів і доказів. Але сама ракета з'явилася в розпорядженні слідства в першій половині 2015 року. Україна є членом об'єднаної слідчої групи. Отже знала три роки цей номер.

Підозрюю, що Україна може свої документи оприлюднити. Але як член слідчої групи повинна була зробити це раніше, щоб довести свою непричетність. Слідство ведеться закрито. Росія 4 роки "стогне", що не допущена до його перебігу, за бортом слідства. Може так статися, що якщо Україна давно ці документи надала слідчій групі, якщо є документи про опис усіх українських ракет цього класу, то тоді сьогоднішній "постріл" нашого Міноборони - це ми сіли в калюжу.

Вадим Лукашевич вказує на ще один варіант розвитку подій. Теребовлянська в/ч 20152, якій, за словами росіян, нібито належить ракета, що збила малайзійський боїнг, могла постачати в 2000-х ракети в Грузію. Тоді в ході 5-денної війни 2008 року російські війська могли заволодіти нею як трофеєм під час окупації Абхазії і Південної Осетії. Тоді ніякого акту приймання-передачі бути не може.

- Поки що з'явилася реакція слідчої групи, в якій говориться, що у Росії ці документи просили. Але їх не було. А зараз вони з'явилися, - здивований Вадим Лукашевич.

×