Ексцентричного диктатора лінчував натовп повстанців

20 жовтня 2011 року у рідному місті Сирт повстанці піймали й убили главу Лівії Муаммар Каддафі. Він найдовше з африканських і арабських лідерів був при владі. Ексцентричний 69-літній диктатор був винний у численних порушеннях прав людини у власній країні й терактах у різних частинах світу.

Каддафі народився у бідній бедуїнській родині. Зі шкільних років брав участь у підпільних політичних організаціях. У 1965 році в чині лейтенанта закінчив військовий коледж в Бенгазі. У 1966 році пройшов перепідготовку у Великій Британії.

1 вересня 1969 року лівійські військові розпочали одночасний виступ по містах Лівії і швидко повалили монархію. 27-річному Каддафі присвоїли звання полковника. Він очолив революційне командування. У 1970 році став прем'єром і міністром оборони. Протягом року в Лівії ліквідували американську, британську та італійську військові бази. Протягом наступного - націоналізували банки, нафтодобувні та переробні компанії, забрали землю у іноземців.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сина Каддафі оголосили в розшук

Надихнувшись ідеями соціалізму, заснованого на ісламі, Каддафі сформулював власну ідеологію, викладену в його праці – "Зеленій книзі". У 1977 році проголосив створення Соціалістичної народної Лівійської арабської джамахірії.

Прибутки від нафтовидобутку направляв на соціальні потреби, що дозволило до середини 1970-х реалізувати масштабні соціальні програми, ліквідувати голод, суттєво покращити систему освіти і охорони здоров'я. На зовнішній арені, як послідовник панарабізму і панісламізму, намагався об'єднати Лівію з іншими країнами - Єгиптом, Тунісом, Сирією, Марокко, втручався у справи сусідів. З 1980-х організував в Лівії тренувальні табори для повстанців різних країн, фінансував наіонально-визвольні, революційні рухи, і терористичні організації по світу. Гучні теракти лівійських спецслужб дали підстави для бомбардування Лівії Америкою в 1986 році та введення міжнародних санкцій в 1990-х.

У 2000-х втрата союзників і небажання йти на відкриту конфронтацію з Заходом, привели до певної лібералізації економічного і політичного життя. Частково зняли міжнародні санкції. У 2008 році у Лівії була найнижча інфляція в світі, грамотність населення - 87%, дохід на душу населення - найвищим з арабських країн Африки, а ріст ВВП складав 4% на рік.

Взимку 2010-2011 років в арабських країнах прокотилась хвиля антиурядових акцій. Основними причинами протестів у Лівії стали високий рівень безробіття, корупція, жорстка цензура і переслідування інакомислення. Не малу роль зіграла сама постать Каддафі - авторитарного лідера, який правив 42 роки.

Виступи у Лівії розпочались 15 лютого 2011 року в Бенгазі, а з 17 лютого охопили більшість міст країни. Після масових розстрілів армією і поліцією учасників мирних акцій, протистояння переросло в громадянську війну. 19 березня повстанців підтримало НАТО. Після взяття у вересні столиці Тріполі, другого за важливістю міста Лівії, єдиним містом, яке залишалось вірним Каддафі, був Сирт. 20 жовтня 2011 року розпочався його штурм, під час якого захопили Каддафі. Розлючені повстанці вчинив самосуд, убивши диктатора та його сина.

×