Шалені вечірки в Києві і подвиг українських військових в Афганістані: що про нас пише світова преса

8

Фото: The New York Times

Gazeta.ua підготувала огляд світової преси за 21-28 вересня - що в світових ЗМІ пишуть про Україну та події навколо неї.

"Нервова поїздка в Кабул: як Україна вела переговори з талібами і врятувала 96 афганців", The New York Times, США

Перед від'їздом в Афганістан елітна команда українських військових зібралася біля аеропорту і передала по колу пляшку віскі - ритуал, який має заспокоїти нерви. Це був ранок 16 вересня. Військові розвідники (бійці Сил спеціальних операцій Збройних сил України. - Gazeta.ua) збиралися зробити сміливе занурення у невідомість: вилетіти в Кабул і евакуювати майже 100 людей.

Після падіння Кабула всередині серпня вони вже виконували аналогічні рятувальні операції. Але це була перша, відколи американські війська пішли з Афганістану, залишивши "Талібану" повну владу.

 

Перед посадкою в літак старший офіцер повідомив командиру, генералу Кирилу Буданову: "Талібан" гарантував, що літак зможе приземлитися в аеропорту Кабула, залишатися там без перешкод, доки евакуйовані сядуть на борт, а потім полетіти. Їх запевнили, що весь процес займе лише кілька годин.

У підсумку будуть сім днів, дві поїздки в Кабул і напружені переговори з талібами, перш ніж команда повернеться в Київ. Вони візьмуть 96 виснажених афганців, зокрема групу студентів з університету, що спонсорує Ватикан, і трирічного хлопчика, пораненого в результаті теракту минулого місяця біля воріт кабульського аеропорту.

Погляньте на Україну - маленьку, але загартовану в боях країну. Вона багато років воює з підтримуваними Росією сепаратистами. Після падіння Кабула українські гігантські військові літаки ІЛ були одними з перших, хто прибув на допомогу з евакуації.

 

"Попри те, що американці пішли з Афганістану, українська місія триває", - каже Буданов. Він у свої 35 років провів п'яту частину життя на війні, більшу частину - в тилу ворога як офіцер військової розвідки.

"Більшість країн Заходу нічого не зроблять, якщо буде небезпечно. Ми живемо з війною сім років, тому наше розуміння небезпеки трохи інакше", - каже він.

Операція 16 вересня зіткнулася з проблемами від самого початку. Як тільки літак сів у Кабулі, таліби заявили, що не допустять евакуйованих на борт без письмового звернення українського уряду в "Ісламський емірат Афганістан".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія підбирається до України з півночі: що про нас пише світова преса

"Це витлумачать як акт визнання їх влади, що ми категорично відмовляємося робити", - каже Буданов.

Літак повернувся в Київ, перш ніж відправитися назад в Кабул 19 вересня. Там він чекав, поки команда на землі й офіційні особи в Україні вели напружені переговори з мінливим складом талібів, кожен з яких стверджував, що саме він є відповідальною особою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський не отримав від Байдена бажаного - що про нас пише світова преса

"Найбільша складність полягала у відсутності ієрархічної влади. Кожна людина з будь-яким значком впевнена, що знає, що і як краще. На рішення кожної проблеми йшло дуже багато часу", - каже український офіцер, який брав участь в операції.

Навіть незначні розбіжності загрожували зірвати усю місію. Українці склали роздрукований список імен евакуйованих, в якому кожну сім'ю виділили іншим кольором. "Талібан" відмовився прийняти його, несподівано зажадавши, щоб роздруківка була чорно-білою.

"Потім до мене дійшло. Вони ж забороняють музику, мистецтво. Ми даємо їм кольоровий документ, і вони питають, що це за порнографія? Роздруківку знову відправили, уже в чорно-білому варіанті", - каже старший офіцер.

Українська команда чотири дні й ночі провела в Кабулі на орендованому комерційному авіалайнері. Випадкові незрозумілі черги автоматної стрільби біля літака іноді тріпали нерви.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Небагато країн в світі так покладаються на підтримку США, як Україна - американська преса про візит Зеленського

Афганці майже тиждень прилітали щодня о 6-й ранку, сподіваючись сісти на рейс, і чекали в аеропорту по 12 год, перш ніж розчаровані забиралися геть.

Один з евакуйованих, 36-річний чоловік, каже, що таліби двічі дзвонили і погрожували йому. Він змінював своє місце перебування кожні 24 год задля безпеки і боявся, що його впізнають щоразу, коли вирушав в аеропорт в надії сісти на український рейс.

Українські офіцери кажуть, рятувальна місія майже зірвалася одного вечора, коли співробітники служби безпеки аеропорту заявили, що літак має вилетіти через 30 хв. без евакуйованих, інакше його конфіскують.

Українські офіційні особи не повідомили деталей, як вони вийшли з глухого кута, але послалися на допомогу Туреччини, Пакистану, Катару та Валі Монавара, посла в Україні попереднього афганського уряду, який залишається на своєму місці в Києві.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ціль Байдена в Україні - уникнути конфлікту з Росією - що про нас пише світова преса

Врешті, літак з афганцями сів у Києві. Співробітники "Червоного хреста" чекали у закритому терміналі з ковдрами і чаєм. Деякі евакуйовані були громадянами України, більшість - афганці.

39-річний Назір був професором мистецтв в Університеті Герата. Він зруйнував свою галерею замість того, щоб вона потрапила до рук талібів, перш ніж втекти з дружиною і трьома дітьми.

Близько двох десятків людей з початкового списку евакуйованих українців залишилися в Афганістані. Переважно через те, що не мали документів, коли з'явилися в аеропорту. Загалом Україна евакуювала понад 700 осіб. У тому числі журналістів з The Wall Street Journal, Stars and Stripes і USA Today.

"Моє випадкове відвідування столиці пандемічних вечірок", Роза Лістер, The New York Times, США

Я подорожувала у справах із Кейптауну. Проте через пандемію список країн, які приймають із ПАР, ставав усе коротшим. Україна була одним із небагатьох місць, куди я могла потрапити.

Уявляла Київ жорстким і сірим, із вулицями в формі сітки і будинками, куди не пускають, навіть коли дзвониш. На горизонті мали домінувати стандартні радянські багатоквартирні будинки, і я б не могла зробити круті фото.

Натомість у першу ніч у Києві я пішла в оперу і ридала, побачивши вперше за 18 місяців оркестр. Йшла середньовічними вулицями, що ведуть від центральної площі, повз примарні сині церкви і групи людей, які вивалюються з ресторанів з букетами квітів у руках. Я дорікала собі за те, що не передбачила, яким прекрасним буде це місто.

Пізно повернулася до своєї орендованої квартири і заходилася відчиняти другий замок, коли двері навпроти розчинилися навстіж під звук пробок від шампанського. Мій сусід француз запитав, чи не хочу зайти випити. Він вказав на прохід позаду себе, де дві українські дівчини і блискітках падали зі сміху, розмахуючи пляшкою з Prosecco. Одна з дівчат простягнула блискучу руку і повела мене коридором в повну людей кімнату. Хтось простягнув мені випити, а потім хлопець із Монреаля сміявся над моїми штанами, а інший, з Кельна, казав, що з ними все в порядку, але ще є час переодягти, перш ніж підемо на вечірку.

 

Через кілька годин я опинюся серед сотень незнайомців, які екстатично весело проводили час в лісі, на острові, посеред річки, посеред міста.

Наступного дня я прокинувся, турбуючись, що нічого такого ж веселого не повториться. Але на моєму телефоні було повідомлення від сусіда. Він питав, чи хочу піти на іншу вечірку, теж у лісі, а потім ще на одну, у колишній фабриці, а потім ще, в іншій фабриці.

У напівпокинутих будівлях Києва багато вечірок, нестерпно жорсткого техно, атмосфери гедонізму, яку лише посилила тривала пандемія.

Є кілька способів пояснити те, що діється в Києві. Найбільш цинічний: це дешево, є доступні прямі рейси з країн із суворими правилами карантину, а також тут можна домовитися про межі того, що законно.

Люди в Києві пояснювали, що це реакція на карантин. Тому з'явилися секретні канали в Telegram і бари в порожніх будівлях. Радісна змова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Меркель в Києві обговорювала мир на сході України і "Північний потік-2" - що про нас пише світова преса

На таких вечірках можна почути, що це щось на зразок акту опору.

Я зрозуміла, як сильно сумувала за цим видовищем, коли незнайомці веселяться. Або як боялася, що життя через пандемію ставатиме дедалі самотнішим, коли проводиш все більше часу за комп'ютером.

Менш як за два тижні по прильоту додому я забронювала квиток назад у Київ. І почала розповідати друзям, що можу пожити там трохи.

"Угорщина звинувачує Україну у втручанні у внутрішні справи через підписання Будапештом газового контракту з Москвою", Reuters, Велика Британія

Будапешт підписав 15-річний контракт із російським Газпромом про постачання газу в обхід України. Київ може втратити мільйони доларів на транзиті. Він заявив, що цей контракт- "виключно політичне, економічно нерозумне рішення", яке шкодить українсько-угорським відносинам. Глава МЗС Угорщини Петер Сіярто відповів, що Україна втручається в угорські справи.

"Для Угорщини енергетична безпека - це питання суверенітету й економіки, а не політики. Не можна обігріти будинки політичними заявами", - сказав Сіярто.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Урок для України з падіння Афганістану: що про нас пише світова преса

Росія раніше постачала газ в Європу переважно через Україну. Диверсифікувала експортні маршрути, збудувавши підводні трубопроводи "Північний потік" у Німеччину і "Турецький потік" - у Туреччину. Хоче обійти політичного противника, Україну, продаючи газ напряму в Європу.

За контрактом з Угорщиною, який вступає в силу 1 жовтня, Газпром постачатиме в країну 4,5 млрд кубів газу щорічно за двома маршрутами. 3,5 млрд - через Сербію і 1 млрд - через Австрію. Це забезпечить близько половини річного споживання газу Будапештом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна нагадає світові про окупацію Криму - що про нас пише міжнародна преса

В заяві Києва йдеться, що угода значно вплине на енергетичну безпеку України і Європи. Тому він попросив Брюссель оцінити, чи відповідає контракт європейському енергетичному законодавству. Єврокомісія ще не відповіла.

Зростання базових цін на газ у Європі у міру відновлення попиту після пандемії - політична проблема. Європейські політики закликали розслідувати дії Газпрому і звинуватили його в стримуванні додаткових поставок.

×