Депутати змінюють закон "Про національний архівний фонд та архівні установи". Пропонують назавжди залишити в архівах документи, які містять таємну інформацію. Також заборонять вилучати з фондів документи, створені до 1946 року.
Добре, що в законодавців дійшли руки до закону, який давно потребує перегляду та змін. Проте деякі наміри викликають занепокоєння.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Янукович міняє мощі князя на старовинний замок
По-перше, із національного архівного фонду дозволять вилучати документи, які втратили культурну цінність, дубльовані та пошкоджені настільки, що не підлягають відновленню. У нашій історії надзвичайно багато білих плям. У радянський період тоталітарний режим намагався приховати свою діяльність, особливо — карально-репресивного апарату. Ці матеріали й досі є найменш доступні для дослідників і широкого загалу.
Європейська практика передбачає максимальне збереження і надання доступу до документів спецслужб нацистського та радянського режимів. У Німеччині та Литві невиправно пошкоджені документи зберігають, бо в майбутньому сподіваються винайти технології їх відновлення. Розроблена спеціальна комп'ютерна програма, яка дозволяє скласти документ із шматочків порваного аркуша.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Через новий закон архіви, створені після 1946 року, опиняться під загрозою
У вітчизняному законопроекті чітко не визначено, які документи можна вважати такими, що втратили культурну цінність чи є невиправно пошкоджені. Чим відкривається можливість знищити багато матеріалів.
По-друге, законотворці зосередилися на формуванні архівів, але не звернули увагу на проблему доступу до інформації.
Досі діє 75-річне обмеження вивчати документи, які можуть містити конфіденційну інформацію. Архівні установи довільно тлумачать поняття "конфіденційна інформація", невиправдано розширюючи його зміст і повністю закриваючи доступ до документів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Для росіян нормальним є підкорятися вождю, для українців - ні"
В останні два роки українцям усе частіше забороняють навіть глянути на документи про репресованих чи учасників визвольного руху. Сотні тисяч людей загинули у сталінських таборах, проте науковці не можуть написати про це, а родичі отримують необґрунтовані відмови.
Архіви вимагають згоди спадкоємців, а у жертв репресій часто не залишилося нащадків. Правду і далі приховуватимуть 75 років.
2 
1
Коментарі
42