Вирішили перевірити, чи зроблять у ресторані знижку, якщо клієнту бракує 2 грн. Обираємо два найдорожчі заклади Вінниці — "Буржуй" та "Доктор Гурвін". Обидва популярні серед місцевої еліти.
Ресторан "Буржуй" розташований на вул. Театральній. Офіціант 37-річний Олег Бойко забирає одяг. За хвилину дає меню. Запальничкою підпалює велику білу свічку на столі.
— Нам один салат на двох, — вибираємо найдешевший "Метелик" за 48 грн.
За 10 хв. приносять страву з італійської трави рукола, сирих печериць, болгарського перцю, маринованої цибулі та смажених шматочків курки, посипаних гранатовими зернами. Його розділили на дві тарілки. Безкоштовно подають чотири плетені хлібні палички з кропом і маслинами.
За сусіднім столом сидить сім'я з чотирьох осіб. Усі у джинсах та кросівках, поводяться розкуто. Замовляють найдорожчі страви — смажені тигрові креветки, жаб'ячі лапки з гірчично-апельсиновим соусом, овочі-гриль, спаржу з білими грибами.
Просимо рахунок. Навмисно розраховуємося дрібними купюрами. Монети по 10 коп. викладаємо на скатертині в купки по гривні.
— А у нас проблема, — киваємо Олегові, — 2 гривні не вистачає. Що робити?
— Не знаю, — в офіціанта зникає усмішка. Руки вже не тримає за спиною. Йде гукати адміністраторку.
— Нічим не можу допомогти. Подзвоніть комусь, хай підвезуть гроші, — відказує коротко стрижена адміністратор.
Просимо людей за сусіднім столом виручити нас. Молодий чоловік простягає 2 грн та усміхається.
— Який позор, — чуємо голос старшого чоловіка за спиною. — Як немає грошей, чого в ресторан пертися? Коли я їв тюльку й ходив у порваних кросівках, то в ресторани не потикався.
Розраховуємося та йдемо. Олег визбирує зі столу копійки й не прощається.
До ресторану "Доктор Гурвін" на просп. Космонавтів ідемо після шостої вечора. Він працює до півночі. Зустрічає висока адміністратор у сірому костюмі.
— Курите чи ні? — цікавиться й веде на другий поверх. Там зала для некурців.
Нас чекає офіціант 23-річний Віталій Мельник. Допомагає зняти одяг й розвішує його на вішалку поряд. Крім нас, жодного клієнта.
Йдемо помити руки до дамської кімнати. На стінах — картини, біля умивальника — золота табличка з надписом українською та англійською: "Якщо у Вас порвалися колготки або необхідно почистити взуття, звертайтеся до адміністратора". Офіціант подає оббите дорогою тканиною меню та застеляє коліна чистими серветками. Замовляємо порцію смаженої картоплі у лушпинні з часником за 25 грн і теплий овочевий салат за 45 грн. Найдорожча страва закладу — стерлядь, запечена з білими грибами. 200 г обійдеться близько 250 грн.
Замовлення приносять за чверть години. Віталій викладає ще й теплий хліб.
— Цей хліб роблять наші кухарі. Він іде до страв безкоштовно, — каже.
Просимо рахунок. Маємо сплатити 70 грн, чайові за бажанням клієнта.
— Віталій, у нас проблема, не вистачає 2 гривні, — привітність офіціанта одразу зникає. Іде по адміністратора.
— Можливо, у вас є кредитні картки? — запитує. — Вибачте, ми вас так не можемо відпустити. Дзвоніть друзям, нехай підвезуть. Доплачувати за клієнтів у нас не прийнято.
З кишені дістаємо нестачу, відраховуємо по 25 коп.
1 
1
Коментарі
5