Спекулянт

Товариш два тижні шукав, куди збути врожай картоплі. Цікавився цінами на базарі. По кілька разів на день дзвонив оптовикам. Один приїхав подивитися товар.

— Став носом крутити, бо картошка різних сортів. Захтів, щоб йому віддав по рублю за кіло бараболі, а договорилися по телефону за 1,50, — розповідає телефоном знайомий. — Чоловік на вигляд бідовий, вдітий у пошарпані подерті штани й кофту. Каже, грошей немає, хоча приїхав на "мерсі". А я не люблю скупих, бо сам не такий.

Товариш спробував вигнати спекулянта з погреба. Той не відступався, хотів таки забрати картоплю по гривні.

— Схопив його за вухо й поволік на вихід по сходах! Його жінка стала кричати, щоб відчепився від нього. Обізвали мене "псіхічєскі неуровновєшеним", — згадує.

Метикуваті сусіди, які все життя торгують городиною, підказали продавати картоплю у дворах вінницьких багатоповерхівок. Там брали по сітці-дві. Просив за кілограм 2,5 гривні. Спродався на 15 тисяч гривень.

Моя тітка стала жертвою спекуляції 2000-го. З Росії везла два десятки мішків дешевого цукру до Вінниці. По дорозі їй запропонували продати цукор вдвічі дорожче. Але тітка не погодилася, бо хотіла заробити щонайменше втричі більше. Почала торгувати цукром на платформі вокзалу в Сумах. Почалася злива, цукор намочився й добряче підтанув. Відтоді тітка торгує тим, що не тане і не гниє — віниками.

×