Норму буряків на полі ніхто не переміряв

 

На звороті цієї фотографії написано — 20 травня 1971 року.

— Того дня до нас на поле приїхав кореспондент із районної газети, — згадує 85-річна Ганна Горбань із села Чечелівка Гайсинського району Вінниччини. — Спочатку розпитував про урожаї, хто скільки в ланці проробив. Усьо записував у блокнот. А тоді скомандував фотографіруватися. Ми — впиралися, бо ж у робочому. Дайте, просимо, хоч попричісуватися. А він: "То ви ж на роботі, а не на весіллі!". То ми лишень хустки попідправляли. Стали в рядок. Ось це, — показує, — у верхньому ряду шоста зліва — наша ланкова Ганна Іванівна Гурська, кавалер Ордена Леніна. У центрі — бригадир Григорій Колотуха. Потім цю карточку в районці надрукували.

У буряківничій ланці Чечелівського колгоспу ім. 40-річчя Жовтня працювали 20 жінок. Збирали по 500 ц цукрових буряків з гектара.

— Немає вже Горпини Кучерук, Марфи Кучерської, Ольги Гурської, Ніни Третяк, — каже жінка. — Ми тоді тяжко працювали! На вісім ранку вже в полі були. Як буряки близько від села — йшли. Коли далеко — везла машина. Норма була гектар і 40 сотих. Але ніхто їх не переміряв, вірили бригадиру на слово.

На вісім ранку вже в полі були

Улітку жінки проривали буряки, сапали. У вересні в поле виходили буряківничі комбайни. Підкопували буряки. Жінки скидали їх на купи, зрізали гичку і вантажили на машину. Із собою брали хліб і сало.

Жінки досі товаришують. Деякі співають у сільському хорі. У Ганни Горбань та Горпини Кучерук по четверо дітей, у Марфи Кучевської та Ксенії Кобзар — по троє.

Пощастило, кажуть, Ользі Кулібабчук (на фото — сьома ліворуч). Вона вийшла заміж за шофера Івана Самаруху. Він вивчився на агронома й отримав призначення в Ладижинських Хуторах головою колгоспу. У них двоє дітей — донька Оксана та син Анатолій.

×