До машини Літинського молокозаводу підходять 15 жителів села Березна Хмільницького району Вінниччини. Авто стоїть у центрі населеного пункту. Молоко з пластикових пляшок і банок зливають у пластмасовий бідон.
— Хоч трохи ціну підняли. А то й того ніхто сюди не носив би, — подає трилітрову банку з молоком Катерина Андрощук.— Літом по руб тридцять приймали. Хто хутчіший, то возив молоко у Хмільник на базар. Там курортніки купляли по дві гривні за літру. Зимою тяжко: руки мерзнуть і сустави на пальцях потім викручує.
До Березни машина Літинcького молокозаводу приїздить о шостій ранку і стоїть півгодини. О 8.00 з"являється автівка Старокостянтинівського молокозаводу з Хмельниччини. Під"їздить до хат.
— Вони за нього по 2,15 платять, а Літин — по дві, — розповідає 48-річна Ольга Гульчук. — Але ті 15 копійок — це заманіловка. Літин виплачує гроші кожні дві неділі, а від тих уже два місяці чекають. У нас усього 10 чоловік у селі здають молоко Старокостянтинову. Самі ледачі.
У черзі починають голосно сміятися.
— А знаєте, чому сміємося? — запитує у мене 74-річний дід Пилип. — Це ті, кому лєнь сюди в шість іти. Їм кортеж у ворота заїжджає.
34-річний водій Леонід Кузь дивиться, чи немає сміття зверху в бідоні, та переливає молоко в бочку. Потім навпроти прізвищ ставить цифри.
Ярина Кривошея, 29 років, щодня здає по 6 л. За місяць їй нараховують 300 грн.
— У магазині літровий пакєтік молока стоїть 4,30. Там же воно в два рази водою розбавлене. А ми тут здаємо за копійки, — скаржиться жінка.
У селі Дашівці Літинського району за молоко платять більше — 2,3 грн/л. Сюди приїздять машини з Бершадського, Шаргородського та Літинського молокозаводів.
— У нас село на Хмельницькій трасі, — розповідає секретар сільської ради 30-річна Ольга Дмитренко. — Між заводами конкуренція, бо сюди легко добратися. Вони й ціну дали хорошу, і платять кожні дві неділі.
У Куманівці Козятинського району гроші не платили з липня. Молоко збирає Козятинський молокозавод.
— Зараз єдина надія на худобу, — розповідає 56-річна Олена Тищук. — Тримаємо по п"ять–вісім корів. Щодня здаємо до 22 літрів, а вони ж грошей не дають. Коровам їсти на зиму не мали за що купити.
До села погана дорога. Інші молокозаводи не посилають сюди машин.
Тримаємо по п"ять–вісім корів. Щодня здаємо до 22 літрів
— Та тут у селі дві з половиною хати і люди вредні, — скаржиться 36-річний водій Олександр Іщук. — Якось бабка влила банку кисляку, і доки доїхав до заводу, все молоко скисло. Більше до неї не їжджу.
Запитую, чому Козятинський молокозавод не розраховується з людьми.
— А я хіба знаю? — відказує Іщук. — Моє діло маленьке — зібрав, здав. А дальше не моя парафія.
У Вінницькій області працюють 22 молокозаводи. Вони є в кожному районі, крім Піщанки. Найбільші — Вінницький та Бершадський — збирають молоко також у Житомирській та Хмельницькій областях. Найменші заводи — Чечельницький і Козятинський.
— Ми помаленьку розплачуємося з людьми, — розповідає старший бухгалтер Козятинського молокозаводу Ніна Волинець. — Були борги ще з минулих років. До Нового року маємо розрахуватися за все.
Селяни з Вінницького району возять молоко до обласного центру.
— На базарі за півторашку беру п"ять гривень, — говорить 38-річна Людмила Козачок із села Щітки. — Літра виходить майже по 3,30. Так я ще й сир продаю і сметану. Не хочу здавати в селі.
— Розуміємо, що потрібна вища ціна, — каже головний спеціаліст інспекції якості сільськогосподарської продукції обладміністрації 30-річний Юрій Дмитрук. — Практично всі молокозаводи приватні, тому ми не можемо вплинути на їхні ціни.
За цей рік жителі Вінниччини здали 417 тис. т молока. Торік за цей же період — 375,7 тис. т.
— Кількість збільшилась, але якість упала, — продовжує Дмитрук. — Раніше колгоспи виконували хоча б елементарні норми з охолодження молока. Зараз цього не роблять. У молоці можна знайти і порошок, і мило від миття дійниці. Навіть вапно лили, щоб не було видно, на скільки розбавили водою.
На Вінниччині лише 15 великих корівників, де загалом 2 тис. корів. Вони дають 20% сировини, необхідної молокозаводам.
На Хмельниччині працюють 22 молокопереробні підприємства. Селяни скаржаться, що заводи приймають молоко дешево. Але хоча б розраховуються вчасно.
— Хто за 15 днів, хто за місяць одразу, — говорить заступник начальника Хмельницької облінспекції якості сільгосппродукції Михайло Доменюк, 58 років.
На приймальному пункті у селі Грим"ячка Віньковецького району Віньківcький маслозавод за молоко 3,4% жирності платить людям 1,8 грн/л, 4,2% — 2,2 грн/л. У Кременчуках Красилівського району молоко приймають по 1,6 грн/л. Забирає його Старокостянтинівський завод і вінницьке підприємство від торгової марки "Комо".
— У нас є приймальний пункт, — каже секретар сільради Кременчуків Наталя Гуменюк, 29 років. — Людям молоко вигідніше тут здати, бо на базар далеко їхати.
2 
1
Коментарі