— Фемінітиви — жіночі назви професій — завжди були нормою для українців. Потім радянська влада заборонила їх, — каже мовознавець 33-річна Олена Синчак. — До того використовували в живій мові, літературі та пресі. Це не нове явище. Збереглися у творах і листах письменниці Наталі Кобринської (1855–1920). Писала "патріоти і патріотки" — постійно наголошувала на подвійних формах.
Чому саме тепер заговорили про фемінітиви?
— Бо активізувався жіночий рух. Фемінітиви — один з інструментів його провідниць. Раніше тільки згадували про них. Українську мову відроджували без розуміння засобів — що і як для неї треба зробити. Виявляється, слід повертати великі пласти забутих слів. Серед них і назви жінок. У радянські часи українська мова розвивалася під впливом російської. Відмова від фемінітивів списана саме з неї. Словацька, чеська, хорватська й інші віддалені від Росії — фемінітиви використовують. Мені видається, що саме до тих слов'янських мов більше сенсу спрямовувати розвиток української. Дослідник Іван Ковалик писав, що фемінітиви — ознака української. Це робить її центральноєвропейською мовою.
Хто мав би почати цей процес?
— У світі мовне питання регулюється державними механізмами. У нас поки що це все зупинилося на законодавчому рівні. Зараз громадські активісти й засоби масової інформації є більш ефективною силою, що запускає мовотворчі процеси. Добре, коли медіа усвідомлюють свою вагу і активно включаються у це. Важливо шукати, знаходити й користуватися призабутим. Тоді мова ставатиме якомога багатшою.
Чи можемо сказати, скільки фемінітивів існує в українській мові?
— Cловники фіксують майже три з половиною тисячі таких слів. За моїми спостереженнями, за останнє десятиріччя до них додається все більше нових. У 2000-х це було близько 50 новотворів, зараз — понад 500. Тобто процес іде. Рівність між чоловіками та жінками означає і розвиток тієї лексики, яка стосується заняття жінки. Коли на державному рівні йдеться про присвоєння якихось посад, то вони всі зводяться до чоловічої назви. Потрібно розвиватися, щоб жінки казали "я — директорка і хочу називатися так, а не директором".
Які фемінітиви повернулися із давньої традиції?
— Активно використовують слово "членкиня". Це форма із 1930 років. Тоді ще були членка та члениця. Це забуті словотворчі моделі. Замість них часто випрацьовуються інші. У своєму словнику академік Агатангел Кримський пропонує фемінітив "виборниця". Тепер ми вживаємо "виборчиня".
Чому фемінітиви часто використовують із насмішкою і певним глузуванням?
— Через низький статус жінки в українському суспільстві. Він закріплений до всього, з чим пов'язана її стать. Одна скандинавська дослідниця вивчала сім мов, у яких є категорія роду. Хотіла подивитися, як люди реагують на ці слова і наскільки фемінітиви приживаються. Дійшла висновку, що статус жінки у суспільстві визначає сприйняття цих слів. Навіть у нашій діаспорі до фемінітивів ставляться по-іншому. У них ця традиція не була перервана радянським періодом.
Як познайомитися з фемінітивами?
— Перш за все — словники. Слід шукати в них потрібні слова. Розробляють сайт, де будуть зібрані всі фемінітиви. Волонтерка Ґабріела Медвецька з Ужгорода створила добірку, взяту зі словників. Ми доповнюємо їх новими словами. Потім працюватимемо над ними в експертних групах. Усі охочі зможуть долучатися до цієї роботи. Вносити свої слова і пропонувати зміни до існуючих. Це рух, що започатковується з низів. Держава поки що не запускає таких ініціатив.
1 
1
Коментарі