У понеділок, 21 червня, робітники Харківського приладобудівного заводу ім. Шевченка перекрили вул. Жовтневої Революції. Вимагають виплатити борги із зарплати за 14 місяців. На вулицю вийшли понад 2 тисячі людей.
Пів на сьому ранку біля прохідних заводу збираються робітники. Всередину ніхто не заходить. На ручки дверей накручують ланцюги й закріплюють замками.
— Нікого не пустим, — каже робітник Іван Орлов. — Хватить, терпіння кончилось.
О пів на восьму до директорської прохідної під"їжджає срібляста "шкода". В"їзд до воріт їй загородили робітники.
— Та ні, Вікторе Івановичу, цього не буде, — зупиняють директора підприємства Віктора Гущина. — Он, вас там уже чекають, ідіть пояснюйте, чому нема грошей.
— Ми не бачили зарплати 14 місяців, — зустрічають директора. — Нам ні за що доїхати до роботи. Добираємося пішки.
— Ось, дивіться, у мене рішення судів, — простягає папери робітниця Галина Біляєва. — Я нікому дверей не відчиняю, бо мені вже мають відрізати і світло, і воду. А хіба я винна, що зарплати не бачимо. Кинули місяць назад по 300 гривень — отак розплатилися.
Приладобудівний завод ім. Шевченка випускає електроніку для атомних станцій та прилади для БТРів і танків, які роблять на харківському заводі ім. Малишева. Підприємство винне людям 20 млн грн.
— Увесь цей місяць я їздив по Росії, шукав замовлення. Дещо знайшов. Якщо ми відгрузимо готову продукцію, наприкінці липня матимемо 2 мільйони гривень. Пустимо їх на зарплати, — пояснює директор заводу.
— Ми турбіну здали — де гроші? — викрикує із натовпу жінка. — Я в бухгалтерії працюю. Через мене всі ці гроші проходять, я бачу.
— Та для них є замовлення, — розказує робітник Микола Рухін. — Директор зробив своє приватне підприємство, заключає із ним договора й фактично на своєму підприємстві відробляє замовлення. Усі, кому пощастило туди потрапити, живуть "у шоколаді", там зарплату вчасно платять. Вони забезпечені замовленнями на роки вперед.
Пів на дев"яту. Заводчани, вислухавши пояснення директора, виходять на вулицю й перекривають рух автомобілям, трамваям, маршруткам. За 5 хв. утворюється затор.
— Люди добрі, подивіться на годинники — ми на роботу не попадем, ви хочете, щоб і нас звільнили? — кажуть люди з машин.
Я нікому двері не відчиняю, бо мені мають відрізати і світло, і воду
Працівники заводу обіцяють стояти, доки на картках не побачать грошей. Погоджуються пропустити тільки "швидку". У заторі опиняються чотири десятки трамваїв.
До мітингувальників приїжджає секретар міськради Геннадій Кернес.
— Я вам обіцяю, що ваші борги із квартплати будуть реструктуризовані, — кричить у мегафон.
Згодом прибуває віце-губернатор Володимир Бабаєв. Півтори години радиться з керівництвом заводу. Виходить до людей. Пропонує змінити керівника.
— Так директору й так 26 червня на пенсію йти, — каже Галина Бєляєва. — Теж мені, налякали.
Бабаєв обіцяє сьогодні-завтра перевести на картки зарплату за місяць — 3 млн грн.
О пів на першу робітники розходяться. Якщо грошей не буде, обіцяють знову вийти на вулицю.
2 
1
Коментарі