Київський юрист 41-річний Віталій Шестаков три роки тому побував на Кубку світу з футболу в Німеччині. Господарі проводили його під девізом "Світ гостює в друзів".
Віталій із товаришами літав на матчі Україна—Туніс та Україна—Італія. Німецьке посольство відкривало йому місячну мультивізу.
— У Берліні стадіон, де проходила ще Олімпіада 1936 року, реконструювали, — ділиться враженнями. — А в Гамбурзі взагалі — фантастична арена. До стадіону можна було доїхати на громадському транспорті безплатно, пред"явивши квиток на матч. Люди яскраво одягнені, привітні. Пиво і смажені сосиски, сувеніри продавали між ярусами. Ми браталися з італійцями, незважаючи на поразку нашої команди. Фотографувалися з тунісцями.
Порівнювати Україну з Німеччиною щодо доріг та аеропортів неможливо, вважає Шестаков. Та реально, щоб персонал готелів, стадіонів вивчив англійську.
— Багато уболівальників з Європи приїдуть до нас пити дешеве пиво, бо в них бокал коштує до 5 євро. А тому треба обов"язково наставити біотуалетів. І щоб, як у Європі, у будь-якому магазині, ресторані чи барі можна було скористатися вбиральнею.
Тодішній директор футбольного клубу "Львів" 43-річний Ростислав Заремба теж їздив на кубок світу до Німеччини.
— Чемпіонат провели на середньому рівні. Нічого особливого. В нас може бути не гірше, — каже. — Жили у тризіркових готелях. Вони нічим не кращі за наші. Непросто було порозумітися на вулиці. Німці, якщо чують англійську, то ігнорують людину. Вдають, ніби не розуміють. Така ж ситуація й у кафе. Замовляєте англійською — доведеться довше чекати. На стадіонах вказівники стояли з написами на кількох мовах, так що все зрозуміє і мавпа.












Коментарі