— На роботі тяжкі дні видалися. Хотів у неділю з друзями у кафе розслабитися. А все під замком. Ніде 100 грам випити, — чоловік закурює цигарку біля входу в гіпермаркет "Епіцентр" на столичній вул. Полярній.
14–15 листопада в Україні вперше запровадили карантин вихідного дня. У більшості міст зачинили торговельно-розважальні центри, спортзали, речові ринки, театри й кінотеатри. Кафе і ресторани — пропонували продукцію на виніс. Працювали аптеки, продуктові магазини, станції технічного обслуговування і заправки. Подібні обмеження будуть щосуботи та щонеділі до кінця листопада, вирішив уряд.
— Влада загралася. За весну і літо нічого не зробили, аби побороти коронавірус. Тепер дебільні рішення приймають, — продовжує чоловік. — Підтримую міста, де не оголосили карантин на вихідних (Житомир, Черкаси, Тернопіль, Рівне, Луцьк, Мукачево на Закарпатті та Слов'янськ на Донеччині — відмовилися від обмежень. У Львові суботу й неділю міськрада оголосила робочими днями. — ГПУ). Хай Шмигалі та Зеленські знають, що на них є управа.
В "Епіцентрі" зачинені всі відділи. Працює "Сільпо" на другому поверсі й аптека на першому. Кафе "Шоколадниця" пропонує каву на виніс.
Біля центрального входу скупчилися із 40 людей — приїхали по продукцію, яку замовили й оплатили в інтернеті. Працівники гіпермаркету кожному міряють температуру, виносять покупки. За порядком стежать п'ятеро поліцейських у масках.
— На сайті вибору ніякого. Якби магазин робив, то нормальний би унітаз взяли, а не оцю ху...ю, — жінка у червоній куртці смикає за рукав чоловіка.
— Чого лаєшся? Онука з роду таких слів не чула, — оглядається на пару високий сивий чоловік попереду. Тримає за руку дівчинку, років 7. — Тут усі так само на нервах.
— Мне по роботе нужно было кое-что по интернету скинуть. Просила, чтобы пустили посидеть за столиком. Отказали, — під кав'ярнею біля станції метро Теремки тупцює жінка в зимовій куртці.
У закладі перевернуті стільці, працівники ходять у гумових рукавицях і масках.
— На жаль, далі не можна. Такі правила, — офіціантка Олена спиняє у дверях. Для безготівкового розрахунку бере мій телефон і несе до терміналу на барі.
На пероні станції метро — десятки людей. Дехто спускає маску під ніс. У вагонах натовпів немає.
— Мне карантин безразличен. Кафе и ресторанов нет — ничего не потеряю. Но бизнес понять могу. Для них это беда, — перемовляються двоє чоловіків зі спортивними сумками на зупинці Либідська. — Скоро все закінчиться. Або вимре частина населення, або з'явиться вакцина й усіх спасе.
Неподалік залізничного вокзалу працюють кілька магазинів. Продають аксесуари до мобільних, шапки, рукавиці, сумки й одяг.
— Нам сказали вийти на роботу, — випалює продавщиця. — Якщо не працювати, то хто мені оплатить комуналку і купить продукти?
Зранку 15 листопада біля Центрального ринку в Полтаві поодинокі продавці виставляють столи з білизною та спортивними штанами. Закликають перехожих скуповуватися.
— Магнатам і олігархам від карантину урону не буде. А на нас експерименти ставлять, — каже колезі продавець застібок і шнурівок.
Поряд тупцює невисокий худорлявий чоловік у трикотажній шапці.
— Долари, рублі, євро, — пропонує міняти гроші. — Мене карантин не стосується. Нічого виконувати не буду, бо не нарушаю. Просто гуляю.
У критій частині базару торгують м'ясом, молочною продукцією, бакалією. Покупців небагато.
— Працюю цілими днями. На ринок вирватися можу тільки на вихідних, — над вітриною з курятиною нахиляється жінка в чорній масці. — Ці обмеження не мають сенсу. Заболіти можна і в будні. Знаю, бо вже перехворіла.
— На ринку асортимент кращий і свіже повітря. Он у магазинах шо робиться — хай їх закривають, — Людмила Панчук замовляє в кіоску пів кілограма київських сухарів. — Страшно конєшно. Багато знайомих перехворіли. Є і померлі.
— Якщо закривати, то усе, — втручається в розмову жінка в чорному пальті. — Як людям жити в таких умовах? Влада нас покинула. Ми голодранці.
У неділю в Черкасах на зупинках майже нікого немає. Транспорт ходить рідко. Частина магазинів зачинені, попри дозвіл міської ради на роботу у вихідні.
— У мене нікого сьогодні немає. Зазвичай у суботу й неділю багато народу їсти приходили, — говорить продавщиця магазину "Домашній кухар" Ольга Риженко. — Матимемо великі втрати. Після жорсткого карантину довелося штат удвічі скоротити. Неясно, що буде далі.
У центральній частині міста працюють магазини електроніки, головний ринок.
— У нас виходу немає. Карантин вихідного дня несе збитки, — кажуть торговці. — У суботу поліція не дозволяла працювати. Сьогодні тримаємося. Виконком правильне рішення ухвалив про відміну карантину. Бо два дні обмежень — це не вихід. Захворіти можна й у транспорті.
— Торгувати не можна. Виконуємо рішення Кабміну, — поліцейські стають на усіх входах до сільськогосподарського ринку Шувар у Сихівському районі Львова. Забороняють продавцям викладати продукцію, погрожують штрафами до 34 тис. грн.
Підприємець 37-річний Сергій Вакуц набирає гарячу лінію 15–80, яку відкрила міськрада. За дзвінком — відправляють на допомогу бізнесменам юристів.
— Хай би повністю все закрили та оголосили податкові канікули, — говорить Вакуц. На ринку торгує їстівними паростками трав і овочів. — Торгівля не йде. Почали з дружиною продавати у соціальних мережах. Заробляємо лише на оплату приміщення, електрики і сировини. Як далі так буде — збанкрутуємо.
На юристів чекає 2 год. Ніхто не приїжджає.
— Доведеться викинути весь товар. До понеділка не доживе, — махає рукою.
Ринок неподалік Високого Замку теж зачинений. Працює лише продуктовий магазин.
— Зранку поліція перевіряла, чи не відкрився базар. Почали мені висувати претензії. Ругалася десь пол часа, — 56-річна Віра Резнікова наливає у паперовий стаканчик каву. — Якби влада організувала роздачу масок на вулицях і под'єзди дезінфікувала — всі би справді подумали, що коронавірус — то страшно. А так Володька сам маски не носив. Їздив по країні, нагороди роздавав.
Біля торговельного центру "Арсен" черга розтягнулася на понад 20 м. Люди не дотримуються дистанції.
— Хочу тут скупитися, — поправляє маску на підборіддя 32-річна Марія. Поруч — її донька Меланія, 4 роки. — У мене чоловік — помічник бухгалтера у великій мережі аптек. Має гарну зарплату, то можемо позволити собі карантинити. Тиждень тому баба оклигала. Переживала, що помре, але чемно виконувала всі вказівки лікаря. Перехворіємо всі. Хтось важче, хтось легше. І чим більше — тим краще. Буде колективний імунітет.
7 
35413
Коментарі