Четвер, 19 листопада 2020 07:55

Вісім міст відмовилися від карантину

— На роботі тяжкі дні видалися. Хотів у неділю з друзями у кафе розслабитися. А все під замком. Ніде 100 грам випити, — чоловік закурює цигарку біля входу в гіпермаркет "Епіцентр" на столичній вул. Полярній.

14–15 листопада в Україні вперше запровадили карантин вихідного дня. У більшості міст зачинили торговельно-розважальні центри, спортзали, речові ринки, театри й кінотеатри. Кафе і ресторани — пропонували продукцію на виніс. Працювали аптеки, продуктові магазини, станції технічного обслуговування і заправки. Подібні обмеження будуть щосуботи та щонеділі до кінця листопада, вирішив уряд.

— Влада загралася. За весну і літо нічого не зробили, аби побороти коронавірус. Тепер дебільні рішення приймають, — продовжує чоловік. — Підтримую міста, де не оголосили карантин на вихідних (Житомир, Черкаси, Тернопіль, Рівне, Луцьк, Мукачево на Закарпатті та Слов'янськ на Донеччині — відмовилися від обмежень. У Львові суботу й неділю міськрада оголосила робочими днями. — ГПУ). Хай Шмигалі та Зеленські знають, що на них є управа.

В "Епіцентрі" зачинені всі відділи. Працює "Сільпо" на другому поверсі й аптека на першому. Кафе "Шоколадниця" пропонує каву на ­виніс.

Біля центрального входу скупчилися із 40 людей — приїхали по продукцію, яку замовили й оплатили в інтернеті. Працівники гіпермаркету кожному міряють температуру, виносять покупки. За порядком стежать п'ятеро поліцейських у мас­ках.

— На сайті вибору ніякого. Якби магазин робив, то нормальний би унітаз взяли, а не оцю ху...ю, — жінка у червоній куртці смикає за рукав чоловіка.

— Чого лаєшся? Онука з роду таких слів не чула, — оглядається на пару високий сивий чоловік попереду. Тримає за руку дівчинку, років 7. — Тут усі так само на нервах.

— Мне по роботе нужно было кое-что по интернету скинуть. Просила, чтобы пустили посидеть за столиком. Отказали, — під кав'ярнею біля станції метро Теремки тупцює жінка в зимовій куртці.

У закладі перевернуті стільці, працівники ходять у гумових рукавицях і масках.

— На жаль, далі не можна. Такі правила, — офіціантка Олена спиняє у дверях. Для безготівкового розрахунку бере мій телефон і несе до терміналу на барі.

На пероні станції метро — десятки людей. Дехто спускає маску під ніс. У вагонах натовпів немає.

— Мне карантин безразличен. Кафе и ресторанов нет — ничего не потеряю. Но бизнес понять могу. Для них это беда, — перемовляються двоє чоловіків зі спортивними сумками на зупинці Либідська. — Скоро все закінчиться. Або вимре частина населення, або з'явиться вакцина й усіх спасе.

Неподалік залізничного вокзалу працюють кілька магазинів. Продають аксесуари до мобільних, шапки, рукавиці, сумки й одяг.

— Нам сказали вийти на роботу, — випалює продавщиця. — Якщо не працювати, то хто мені оплатить комуналку і купить продукти?

Зранку 15 листопада біля ­Центрального ринку в Полтаві поодинокі продавці виставляють столи з білизною та спортивними штанами. Закликають перехожих скуповуватися.

— Магнатам і олігархам від карантину урону не буде. А на нас експерименти ставлять, — каже колезі продавець застібок і шнурівок.

Поряд тупцює невисокий худорлявий чоловік у трикотажній шапці.

— Долари, рублі, євро, — пропонує міняти гроші. — Мене карантин не стосується. Нічого виконувати не буду, бо не нарушаю. Просто гуляю.

У критій частині базару торгують м'ясом, молочною продукцією, бакалією. Покупців небагато.

— Працюю цілими днями. На ринок вирватися можу тільки на вихідних, — над вітриною з курятиною нахиляється жінка в чорній масці. — Ці обмеження не мають сенсу. Заболіти можна і в будні. Знаю, бо вже перехворіла.

— На ринку асортимент кращий і свіже повітря. Он у магазинах шо робиться — хай їх закривають, — Людмила Панчук замовляє в кіоску пів кілограма київських сухарів. — Страшно конєшно. Багато знайомих перехворіли. Є і померлі.

— Якщо закривати, то усе, — втручається в розмову жінка в чорному пальті. — Як людям жити в таких умовах? Влада нас покинула. Ми голодранці.

У неділю в Черкасах на зупинках майже нікого немає. Транспорт ходить рідко. Частина магазинів зачинені, попри дозвіл міської ради на роботу у вихідні.

— У мене нікого сьогодні немає. Зазвичай у суботу й неділю багато народу їсти приходили, — говорить продавщиця магазину "Домашній кухар" Ольга Риженко. — Матимемо великі втрати. Після жорсткого карантину довелося штат удвічі скоротити. Неясно, що буде далі.

У центральній частині міста працюють магазини електроніки, головний ринок.

— У нас виходу немає. Карантин вихідного дня несе збитки, — кажуть торговці. — У суботу поліція не дозволяла працювати. Сьогодні тримаємося. Виконком правильне рішення ухвалив про відміну карантину. Бо два дні обмежень — це не вихід. Захворіти можна й у транспорті.

— Торгувати не можна. Виконуємо рішення Кабміну, — поліцейські стають на усіх входах до сільськогосподарського ринку Шувар у Сихівському районі Львова. Забороняють продавцям викладати продукцію, погрожують штрафами до 34 тис. грн.

Підприємець 37-річний Сергій Вакуц набирає гарячу лінію 15–80, яку відкрила міськрада. За дзвінком — відправляють на допомогу бізнесменам юристів.

— Хай би повністю все закрили та оголосили податкові канікули, — говорить Вакуц. На ринку торгує їстівними паростками трав і овочів. — Торгівля не йде. Почали з дружиною продавати у соціальних мережах. Заробляємо лише на оплату приміщення, електрики і сировини. Як далі так буде — збанкрутуємо.

На юристів чекає 2 год. Ніхто не приїжджає.

— Доведеться викинути весь товар. До понеділка не доживе, — махає рукою.

Ринок неподалік Високого Замку теж зачинений. Працює лише продуктовий магазин.

— Зранку поліція перевіряла, чи не відкрився базар. Почали мені висувати претензії. Ругалася десь пол часа, — 56-річна Віра Резнікова наливає у паперовий стаканчик каву. — Якби влада організувала роздачу масок на вулицях і под'єзди дезінфікувала — всі би справді подумали, що коронавірус — то страшно. А так Володька сам маски не носив. Їздив по країні, нагороди роздавав.

Біля торговельного центру "Арсен" черга розтягнулася на понад 20 м. Люди не дотримуються дистанції.

— Хочу тут скупитися, — поправляє маску на підборіддя 32-річна Марія. Поруч — її донька Меланія, 4 роки. — У мене чоловік — помічник бухгалтера у великій мережі аптек. Має гарну зарплату, то можемо позволити собі карантинити. Тиждень тому баба оклигала. Переживала, що помре, але чемно виконувала всі вказівки лікаря. Перехворіємо всі. Хтось важче, хтось легше. І чим більше — тим краще. Буде колективний імунітет.

Зараз ви читаєте новину «Вісім міст відмовилися від карантину». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі