Цієї середи посол Росії 70-річний Віктор Черномирдін передав майже 50 книг столичному Музею книги і книгодрукування. Спізнився на захід на 40 хв.
Перед його приїздом працівники посольства викладають на стіл тритомник Шолохова, збірник поезій Пушкіна, атлас "Перші карти України".
— Всього майже 20 найменувань, — хвалиться один із працівників. Виймає з картонних ящиків книжку Костомарова "Преемники Хмельницького" і "Страна казаков". — Тут все пов"язане з Черномирдіним: одні книжки видані за його гроші, інші — про нього, або написані ним. Привезли Пушкіна, бо це улюблений поет Віктора Степановича.
Черномирдін заходить із директором музею 43-річною Валентиною Борковською.
— Я люблю не тільки Пушкіна. Шолохов писав геніальні речі. Але мав проблеми з орфографією, у рукописах багато помилок, — каже він.
Бере власну книгу "Вызов". На обкладинці великий портрет автора.
— Коли почалася війна в Іраку, я брав участь у переговорах, — сідає за стіл, застелений вишитим рушником. — Подумав, чом би про це не написати. Ми тоді котилися до третьої світової війни.
Помічники показують послові книжку "Хотели как лучше. 12 вечеров с Виктором Черномырдиным" журналіста Олександра Гамова. Вона вийшла у харківському видавництві "Фоліо" напередодні 70-річчя посла.
— Авторові не завадило б щось "начистити", — регоче Черномирдін. — Гамов весь час брав у мене інтерв"ю. Ще тоді, коли я жив у Оренбурзі. Летів у Москву у справах, він — за мною. Отак і написав свою книгу. Ми завжди були країною, яка читала більше за інших, — підтягує до себе рушник, який сповзає зі столу. — Я маю на увазі й Росію, й Україну.
Із першого ряду встає дівчина в червоній сукні — Лариса Дізюк. Бере з кутка бандуру, просить послухати романси. Виконує два російських. Помічник Черномирдіна каже, що журналістам час ставити запитання. Дізюк просить виконати ще український романс — "Три дороги". Черномирдін підпирає рукою щоку й слухає.
— Чи правда, що ви збираєтеся повертатися в Москву? — запитують у нього.
— Та не збираюся я у відставку, — кривиться Черномирдін. — Не кажу, що повинен бути обов"язково в Україні, але поки що буду. Чутки про мій від"їзд ідуть із Росії. Я здогадуюсь, кому це вигідно.
До посла підбігає бібліотекарка у білій в"язаній кофтині. Просить підписати книгу Миколи Гоголя "Петербургские повести". Диктує: "Музею книги и книгопечатания от господина Черномырдина". Посла оточують журналісти, просять поставити автограф у їхніх блокнотах.
3 
1
Коментарі