Уманець 25-річний Ігор Гнатюк два роки подорожує велосипедом. Їздить відпочивати на вихідні. У червні втрьох із Костянтином Горобцем та Олегом Галушком збираються в Карпати.
— Найдовша моя мандрівка велосипедом була по Криму, — розповідає Ігор. Він живе в Умані, а працює в Тернополі інструктором зі спортивного туризму. Їздить туди, коли набираються групи. — Проїхав півострів за 11 днів. Поїздом до Армянська, далі велосипедом. Виїжджали із другом. За кілька днів він потягнув зв'язки — з Євпаторії потягом повернувся в Київ. Я поїхав сам.
Ночував у наметі. Їжу брав із собою, іноді докупляв. Продуктів треба стільки, щоб вистачило до наступного міста. На день близько кілограма харчів. Води має бути 4 літри на людину. Запас поновлював при кожній можливості, бо влітку багато джерел пересихають. Моя поїздка закінчилася Арабатською стрілкою. Це місце популярне серед мандрівників.
— З одного боку — море, з другого — Сиваш. Людей немає, — згадує.
Залежно від кількості учасників, велотуристи планують маршрут. Чим досвідченіша команда, тим він складніший.
— Зазвичай на вихідні їдемо групою до восьми чоловік, — продовжує Ігор Гнатюк. — Подорожуємо Черкащиною. На Великдень каталися шевченківськими місцями. Нещодавно були в Ободівці на Вінниччині.
Головне спланувати: як їдемо, де зупиняємося, де ночуємо. Виїжджаємо рано-вранці, снідаємо. У дорозі робимо два перекуси: в обід ковбаса, сир, хліб. Надвечір, десь за 3–4 години — солодке, щоб вистачило сил доїхати. На ночівлю стаємо в затишному місці — подалі від дороги. Бажано, щоб там були дрова і вода. А також рівні місця для наметів. На вогнищі готовимо вечерю. Маємо крупи, сушені овочі та м'ясо. Їх готуємо перед мандрівкою. Так борщ можна зварити. Везти зручно і не псуються.
Ночівлю в готелях веломандрівники не визнають.
— Можна ночувати в готелях чи в людей, обідати в кафешках. Але подорож обійдеться дорого. Та й не цікаво — не відчуваєш природи.
Велосипедисти зазвичай їдуть малолюдними місцями. На віддалених дорогах менше машин, чистіше повітря, гарна природа. Їхати польовими дорогами іноді легше, ніж розбитими заасфальтованими. За день долають до 100 км.
Їдуть за картою.
— Сучасним навігаторам не можна вірити на 100 відсотків, — говорить Ігор. — Якось не взяли карти, товариш сказав, що має GPS. Ми заблукали, повернули не там. Намотали зайвих кілометрів.
В екстремальних ситуаціях головне не розгубитися.
— Якщо в когось із групи трапилася серйозна поломка, то викручуємося підручними засобами, — каже Костянтин Горобець, товариш Ігоря. — Якщо не вдається полагодити, то один чи два учасники їдуть у найближчий населений пункт за деталями. Група ніколи не кидає свого учасника. Коли щось трапилося зі здоров'ям — вивих, перелом — одразу потрібно йти до лікаря.
Проблеми, з якими стикається турист
Водії автомобілів і мотоциклів. Можуть грубо підрізати під час обгону велосипедиста.
Собаки. У селах вони намагаються вхопити велосипедиста за ногу. Можуть гнатися аж до кінця села.
Поломки. У дорозі часто проколюються камери. Треба мати набір ключів, елементарні деталі, запасну камеру, змазку для ланцюга, насос.
Відсутність необхідних ліків. Крім елементарних медикаментів, бинта, йоду та знеболювальних, у неї варто покласти засоби від комарів.
1 
1
Коментарі