У селі Високе Томашпільського району Вінниччини вчителі ходять на роботу у шкільній формі. Вони самотужки розробили дизайн костюмів і щороку змінюють їх на нові.
— У нас вісім учителів, — проводить до учительської директорка школи 40-річна Наталія Замощено. — З них троє чоловіків, але вони у формі не ходять, носять костюми. Всі інші — жінки. А кому хочеться виглядати гірше за колег? Усі намагалися вдягатися гарно. Це добре б"є по кишені. Не будеш же в одній спідниці ходити. Треба хоч три на зміну. І сукню яку, або й дві. А ще блузочки, светрики, піджаки. У 3 тисячі гривень і не вкладешся. Тому ми вирішили у формі в школу ходити.
Після того й учні стали носити форму охочіше.
— Раніше доводилося дітям пояснювати, наскільки зручніше і престижніше ходити у формі. А тепер ми про це й не говоримо, — розповідає вчителька української мови 43-річна Галина Мотрук. — Учні й без нагадувань одягають костюми.
Шкільний одяг для учнів четвертий рік затверджує батьківський комітет — колір та приблизну модель.
— А для вчителів форму три роки назад запровадили, — пояснює Наталія Замощено, яка вирізняється серед інших вчителів лише брошкою на піджаку. — Щороку її змінюємо. Самі моделі розробляємо. Спершу трохи різнобій був. Бо половина колективу сині купили, половина — бордові. Наступного року замовили в Калиновському ательє пошити усім темно-сині костюми.
Ніхто з учителів не був проти форми.
— Жодних розмов не було, що ми будемо "інкубатором" чи "інтернатом", — говорить учитель молодших класів 47-річна Валентина Чудак. — Навіть молоді вчительки це сприйняли. Бо інколи у старших класах самі жінки незручно почувалися, коли старшокласниці краще вдягнені.
На 2008–2009 навчальний рік замовили вишневі костюми-двійки: піджак та сарафан. Така форма коштує 260–280 грн. Ще по 50 грн витратили на білий та рожевий гольфи. Їх учителі закуповують на оптовому базарі у Хмельницькому. Ще 50 грн коштує блузка для святкового вбрання.
— Торік у нас були костюми-трійки, — згадує Замощено. — Крім спідниці ще й брюки. Але ми вирішили, що вчитель має ходити на роботу як на свято. Святковий одяг для жінки — це спідниця. То вдома носимо брюки, джинси, а у школі такого не дозволяємо.
Для дому залишається і шкільна форма попередніх років.
— Другий рік її вже не носитимеш — витирається, — говорить Наталія Олексіївна. — Ми ж мусимо її щотижня прати й прасувати.
3 
1
Коментарі