"Скільки разів казав, що по підземеллю ходить привид, то з мене дурного робили", — обурюється лучанин 45-річний Олег Виноградов, відвертаючись від об"єктива фотокамери.
1987-го він створив у Луцьку клуб "Ентузіаст", який зайнявся розкопками підземелля під католицьким собором Святого Петра і Павла та замком Любарта. До клубу входили пенсіонери і школярі.
— Землю з підземелля вивозили тоннами. За два роки розкопали два яруси підвальних приміщень. Багато ходів замуровано. Старожили говорять, що другий ярус робили під склади риббази.
Каже, у підземеллі є ще третій ярус.
— Там знаходилася середньовічна катівня. Із її стелі звисала диба з ланцюгами, яка закінчувалася наручниками. Під нею було вогнище й інші знаряддя тортур. Були ще кімнати, викладені черепами. У них єзуїти тримали своїх полонених.
Іде проводити екскурсію для п"яти поляків. Розкопками в підземеллі займаються ще шестеро підлітків. 12-річний Вадим Карпук прийшов працювати в підземелля два місяці тому.
— Тепер я сам проводжу екскурсії. Щоби стати екскурсоводом по підземеллю, треба пройти тест. Учитель заводить на другий ярус підземелля і вимикає світло. Треба знайти вихід у темряві. Я так злякався, що вибіг звідти за хвилину.
Приходить на роботу після школи.
— Якось у підземеллі лишилися тільки я, друг Вітя і вчитель (Виноградов. — "ГПУ"). Сиділи на першому ярусі, слухали новини по радіо. Раптом чуємо, хтось воду бовтає. А зараз Стир (річка. — "ГПУ") розлився після зими і підземелля трохи підтопило. Учитель злякався, що якийсь турист заблудився. Узяв ліхтарик, і ми спустилися нижче. Чуємо, хтось наче тікає від нас по воді, хлюпотить ногами. Тоді Олег Олексійович розповів нам, що по підземеллю ходить Магдалена.
Я так злякався, що вибіг звідти за хвилину
Магдалена — дружина першого коменданта Луцька Тализіна. Померла 1795-го, у 19 років. Чоловік поховав її в гробниці в підземеллі.
— Усі, кого ми заводимо під гробницю, відчувають там чиюсь присутність. Минулого року вчитель покликав у підземелля свого друга-фотографа. Коли він сфотографував гробницю і проявив фотографії, над її куполом було чітко видно голубуватий силует дівчини. Тепер учитель тих фотографій нікому не показує. Бо про нього кажуть, що він із привидами спілкується.
На другому ярусі показує середньовічні камери для ув"язнених.
— У такій ніші можна було перебувати тільки стоячи, її розмір 50 квадратних сантиметрів. Вона нагадувала мішок. Людей морили спрагою. На коридорі між камерами стояла криниця. Із неї набирали воду. Вода хлюпала, а вони від спраги помирали. Ми ту криницю не знайшли, відкопали нову, на пів"яруса нижче.
Біля підніжжя криниці розкидані копійки, паперові 5-доларові купюри й євро розвішані на прутах, якими вона обгороджена.
— Туди туристи кидають гроші. Коли приходять українці, жбурляють копійки, поляки — євро і долари. Ми їх не збираємо, бо туди не пройти. Туристи гроші кидають як-небудь, а наступного дня вранці вони вже висять на дротиках. То привид Магдалени їх чіпляє. Он бачите: якісь сліди видно на болоті, — показує ледь помітні відбитки ніг біля колодязя.
Нашу розмову підслуховує вчитель.
— Достеменно невідомо, чи тіло Магдалени збереглося в підземеллі, — каже Виноградов. — У 1950-х мародери крали звідси домовини з червоної міді, здавали на брухт. Поперевертали все, що могли. До мене недавно приходив один дід, казав, що 1944-го солдати Радянської Армії, які визволили місто, спустилися в підземелля. Перед ними щось промайнуло. Вони налякалися, відкрили вогонь.
Заступник директора заповідника "Луцький замок" Валентина Окуневич каже, що колись над підземеллям стояв храм Святого Іоанна.
— Це святе й намолене місце з приємною аурою. Якщо там і блукає привид Магдалени, то його боятися не треба.
3 
1
Коментарі
1