— Скільки коштує такий підстаканник? Це радянський? — 30-річна блондинка роздивляється срібний предмет на стихійному ринку сувенірів і національної символіки на перетині Андріївського узвозу з вулицями Володимирською й Десятинною.
— У мене все радянське. Цей — "Супутник", 84 грами срібла. Коштує 350 гривень, — відповідає продавець.
Стихійний ринок почав працювати тут 2005 року. У народі його прозвали "п'ятачком". Столична влада вимагає від підприємців забрати товар. Переїхати на Алею художників, що неподалік. Інакше погрожують демонтувати кіоски.
— Ці ятки псують вигляд міста. Займати цю територію торговці не мають права. Відновимо тут сквер, — каже голова Подільської райадміністрації Валентин Мондрієвський.
Зранку 27 березня працюють майже 200 торгових наметів. Продають вишиванки, іграшки, вироби з дерева. Біля Андріївської церкви кілька кіосків зачинені.
54-річний Олександр у чорній спортивній куртці продає дерев'яні матрьошки.
— Нас лякають переселенням другий місяць. Алея художників аж за 400 метрів від церкви, туди ніхто не ходить. Розрахована на 33 торгові місця, а нас тут понад 70. На реконструкцію алеї чиновники витратили десь 30 мільйонів, з них 10 відмили. Тепер усіх туди заганяють, щоб не пустувала, — розповідає Олександр. — Мене звинувачують, що продаю російську символіку. Але матрьошка — це японська лялька. Росіяни вкрали її.
— Як виженуть, переїдемо, — говорить 49-річна жінка в кіоску з вишиванками. Закладає у вуха навушники й відвертається.
— Ми ходили на прийом до міськадміністрації, та не помогло, — каже 44-річний Олександр. Торгує футболками з національною символікою. — На Алеї художників вигулюють собак, тусуються бомжі. Що я там робитиму, в доміно гратиму й водку питиму? Я тут 20 років торгую. Заробітки — такі собі. Основними покупцями завжди були туристи, які гуляли Андріївським, працівники посольств. А зараз тільки турки ходять, яким не футболки мої треба, а українські дівчата. Бувають іноземці, які прилітають в Україну лоукостом (дешеві авіалінії. — ГПУ) за 50 євро. Грошей на дорогі сувеніри не мають, живуть у хостелах.
— Купую тут для друзів-іноземців вишиванки чи магніти з національною символікою. Іду сюди спеціально. Ціни помірні й вибір є, — каже Валерія Абраменко, 20 років.
Алея художників — це широкий провулок за 150 м від Андріївської церкви. Місцеві називають її "апендиксом", бо — непрохідна, розташована збоку. Митці переїхали сюди торік з Андріївського узвозу. Торгують власними картинами. Влада облаштувала виставкові стенди, накриття й освітлення.
Між рядами ходять троє людей. Нічого не купують. Продавці грають у шахи, розгадують кросворди.
— Ажіотажу серед покупців немає, та ми звикли. Так було й до переїзду, — говорить продавщиця в сірому пальті.
У художній галереї "Фортуна" неподалік торгових рядів пахне олійною фарбою. Картини стоять на підлозі, підвіконнях, висять на стінах. Продавці п'ють каву в підсобці.
— Картини — це предмети розкоші. Їх купують, коли в домі вже все є, — каже працівник Анатолій Тарковський, 56 років. — Люди навмисне заходять за ними на Алею художників. Як, наприклад, поціновувачі книжок — на ринок "Петрівка". Тому митцям на Алеї — комфортно. Але переселити туди "матрьошечників" — ідея погана. Пам'ятаю їх на "п'ятачку" років 20, інколи щось купую. На щастя, торгують не лише російською символікою, а й іншими виробами з дерева, вишиванками. Так іноземці знайомляться з нашою культурою. Коли підприємців заженуть у той "апендикс", торгівля припиниться.
Узвіз перетворюють на готельно-офісний комплекс
— Продавці національної символіки за понад 20 років стали частиною Андріївського узвозу. Без сувенірів вулиця втратить свою ауру, — вважає 55-річна Марина Соловйова, голова громадської організації "Андріївсько-пейзажна ініціатива". — Міська влада ніби навмисне руйнує обличчя узвозу, перетворюючи його на суцільний готельно-офісний комплекс. Тут компанія "Маркон" зводить готель, що не відповідає будівельним стандартам і не вписується в архітектурний ансамбль історичної вулиці. Від проведення робіт тріскається дім музею Булгакова. Міська громада судиться із забудовником.
3 
1
Коментарі
1