— На шляху руху конвою не має бути перешкод, — із десяток правоохоронців Шевченківського райвідділу столиці розштовхують студентів, які стоять перед міліцейським двором близько 20.00 у вівторок. До сотні людей зібралися тут ушанувати пам'ять 20-річного Ігоря Індила.
Студент педагогічного коледжу ім. Макаренка — Ігор Індило помер у цьому райвідділі торік у ніч проти 18 травня. Увечері він із товаришем святкував 20-річчя. Близько восьмої вечора його запросив у відділок дільничний Сергій Приходько, який жив у тому ж гуртожитку. На ранок батьків Ігоря повідомили, що тіло сина в морзі. За першою версією міліції, студент знепритомнів на допиті, вдарився головою, розбив череп і помер. За другою — розбив череп, коли впав із лави вві сні. Близькі переконані, що хлопця вбили міліціонери.
Правоохоронці в цивільному оточують учасників акції, вимагають, щоб ті перейшли на протилежний бік дороги. Назватися відмовляються.
— Ми не будемо вам заважати, — наполягає 24-річна Катерина Чепура з організації "Відсіч". — Конституція гарантує право збиратися, в законі про міліцію не прописано, що ми не можемо тут стояти.
— До жовтої полоси — територія режимного об'єкта, тут водять озброєних злочинців, — слова міліціонера перебиває дзвінок його мобільного у нагрудній кишені — "Кайфуем, сегодня мы с тобой кайфуем". Він говорить із начальством. Повторює, що на вході до райвідділу акції не буде.
— У вас є рішення суду? — встряє 30-річна Надія Прудяк. — Не маєте підстав забороняти.
— У законі написано, що це режимне підприємство, — нервує міліціонер. Поруч метушаться його колеги з увімкненими раціями.
— І що, там сказано, що громадяни України не можуть біля нього збиратися? — сперечаються активісти. — Починаймо акцію, — розкладають туристичні килимки, спальні мішки, теплі ковдри та светри.
Міліція не дозволяє торкатися огорожі відділку.
— Мы красим забор, — пояснюють. Речі активістів затискають у вузький проміжок між жовтими бордюрами клумби і джипами біля двору.
Чоловіки у вишиванках установлюють коло клумби портрет Ігоря Індила з чорною стрічкою. Поруч — фото дільничного Сергія Приходька. Організатори роздають лампадки та гвоздики. Розгортають плакати, по черзі виступають. Учасники акції кладуть квіти, ставлять свічки біля портрета загиблого. Піднімають національний прапор.
— Торік Ігорю не вдалося переночувати у Шевченківському райвідділку. Сподіваємося, нам удасться, — говорить у гучномовець 28-річна Юлія Смірнова. — Ми вимагатимемо покарання вбивці. Він досі працює в цьому райвідділі.
Підтримати студентів приїхав правозахисник 48-річний Володимир Чемерис, співорганізатор студентської революції на граніті 1990-го.
— Від початку року зареєстровано 20 смертей у міліції, тисячі катувань, — каже у гучномовець. — Справа Індила показує систему. Реформувати її можна лише знизу — вийти на вулицю.
Вул. Герцена повз райвідділок у костюмах смерті та міліціонерів із дерев'яною кліткою на плечах проходять студенти. У клітці гойдається табличка "Система працює", з другого боку "Хто наступний?".
— Ця справа опиниться в Європейському суді з прав людини, як і 11 тисяч інших проти України, — розказує адвокат і правозахисник 30-річний Олег Веремеєнко. — Наша країна в четвірці лідерів за кількістю заяв. Ця потьомкінська дєрєвня з тотальним відеоспостереженням у райвідділках не міняє міліцейських методів — запис стирають за тиждень, затриманих місять у внутрішньому дворі.
У квітні цього року справу про загибель Ігоря Індила суд передав на дорозслідування. Мають провести оперативно-розшукові заходи для з'ясування інформації щодо свідків.
— В Україні не фінансується програма захисту свідка, — говорить Веремеєнко. — Люди бояться казати правду.
25 активістів просиділи під райвідділом до 8.00.
— Уночі померзли, — ділиться Надія Прудяк. — Міліціонери до ранку стояли на воротах. Але поводилися чемно.
3 
1
Коментарі
1