— У серпні я верталася з дискотеки додому. Сама йшла. На мене напали троє чоловіків. Ударили по голові й затягли в кущі. Я більше нічого не пам'ятаю. Дома про то не розказала. Боялася. Потім мені кілька місяців підряд було дуже зле. Нудило рано. Місячні пропали. А в жовтні почав рости живіт, — розказує 12-річна породілля із села Сороки Пустомитівського району на Львівщині.

6 квітня вона в обласному пологовому народила здорову дівчинку вагою 2 кг 150 г. Зараз перебуває у дитячому відділенні райлікарні. Просить називати її Надею, не писати прізвища.

— Дитина є дитина. Зараз вона в шоці. Не хоче говорити. Замкнута. Ми її не розпитуємо про те, хто батько дитини, що з нею сталося. Головне, щоби поправилася трохи. А потім усе з'ясується, — каже 45-річна Андріана Шикула, завідувач дитячого відділення Пустомитівської райлікарні.

Школярка в палаті сама. Сидить на ліжку, прикладає немовля до грудей.

— Годуєш? Молодчинка. Як себе почуваєш? — гладить молоду матір по голові лікарка.

— Годую, Христинка плакала. Треба їсти дати. Переоділа її, — колише малу.

— Тобі тут, бачу, цукерків шоколадних принесли, фруктів. Старайся того не їсти, бо груддю годуєш. Тобі треба каші й молочне, — пояснює Андріана Зенонівна.

— Я знаю, що не можна. Не їм того. Мама приїде, забере. Я вмію коло дитини ходити. Бачите, вона в мене тихенько сидить, — гладить дочку, цілує.

— Бачила багато молодих мам: і 20-річних, і 30-річних. Таких малих уперше. Але Надя так себе проявляє як мама, що най ці всі старші вступляться. Ніби й сама дитина, але ніякої помочі не потребує. Перевиває сама, годує. Нині от будемо купати ляльку — також, певно, захоче сама, — говорить Андріана Шикула. — Дома в неї ще троє сестричок маленьких — 2, 4 і 5 років. Вона всіх їх вибавила. І мила, і годувала, і прала. Коло хати, люди розказують, також усе сама робила. Навіть косила, коли треба було.

Надія підводиться з ліжка, кладе дитину в старий візок. Гойдає.

— Я нормально себе почуваю. Хочу вже додому. Поїдемо з Христинкою на Паску, — говорить дуже тихо. — Боліло трохи, як родила. Я не знала, як то. Мама не розказувала. А то так живіт сильно різав. Спочатку мене повезли сюди в лікарню в Пустомитах, а потім — до Львова. Там було багато лікарів. Я десь за 3 години народила. Лікарі казали, що дитинка трохи мало важила, бо я зростом мала і що погано їла, як вагітна була.

Мати Надії 36-річна Руслана вагітна, народжуватиме у травні. Усі її діти, крім старшої, — від другого чоловіка. У сім'ї ніхто не працює. Живуть із господарки. Мають коня, кіз. Туляться в одній кімнаті старої глиняної хати. Будинок без газу, опалюють дровами.

— Як Надя народила, її батьки не хотіли забирати немовля додому. Думали відмову писати. Довелось поговорити з ними, — розповідає 35-річна Тетяна Стахів, директор Пустомитівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. — Сім'я дівчинки малозабезпечена, але не належить до критичних. У будинку ремонт треба зробити, кімнату побілити. Зараз цим займаємося. Надя з новонародженою поки що в лікарні побудуть. Тут за ними доглянуть. Дивно, що батьки так довго приховували вагітність дочки. Кажуть тепер, що не хотіли "публіки". Вона вагітною до семи місяців у школу ходила. Надійка каже, її зґвалтували троє чоловіків. Але чого батьки це проігнорували? Ніхто заяви в міліцію не писав.

У сільраді та школі від коментарів відмовляються. Не хоче говорити й мати породіллі.

— Мусимо з'ясувати, як дитина завагітніла. Чи було це зґвалтування. Кримінальна справа порушена за фактом статевих зносин із неповнолітньою, — каже Денис Харчук із обласної міліції.

×