Публікуємо поіменний список полеглих у травні 2020 року захисників України. Відомо про загибель у бою чотирьох бійців. Наймолодшому було 24 роки, найстаршому — 45. Інформація про деяких неповна.
Найгострішою ситуація була 21 травня — бойовики весь день вели вогонь із гранатометів і кулеметів, увечері обстріляли вантажівку. Загинув один військовий, ще п'ятеро поранені.
Упродовж травня бойові травми й поранення отримали 49 воїнів.
Російські окупаційні війська порушували режим тиші 355 разів.
Бойові
13 травня
Олександр Карпика, 24 роки, родом із села Буди Тростянецького району на Вінниччині.
Російський снайпер влучив у нього в селі Катеринівка Попаснянського району Луганської області. Куля поцілила в живіт, перебила кілька великих судин. Помер після операції.
Олександр 2015-го закінчив професійний ліцей у місті Немирів Вінницької області, працював на м'ясокомбінаті. У березні 2016-го підписав контракт зі Збройними силами України. Служив солдатом відділення радіаційного, хімічного, біологічного захисту в 12-му окремому полку оперативного забезпечення. Снайпер стріляв у нього, коли воїн облаштовував інженерні позиції. До кінця контракту залишалося два місяці.
Зосталися мати, двоє братів і сестра.
У результаті обстрілу 13 травня ще двоє бійців були поранені.
20 травня
Сергій "Сєдой" Губанов, 45 років, з міста Кадіївка Луганської області.
Командир батальйону поліції "Луганськ-1" підірвався на міні під час патрулювання околиць селища Кряківка Новоайдарівського району на Луганщині. Полковник помер дорогою до лікарні. Троє його бійців отримали осколкові поранення.
Сергій Губанов у міліцію пішов 1995 року. Починав оперативником карного розшуку Стахановського міського відділу міліції, доріс до начальника Луганського міського управління міліції.
Весною 2014-го Губанов пережив полон.
— Сергія із 17 офіцерами міліції схопили бойовики. Намагалися вибити зізнання, де вони переховують автоматичну й табельну зброю. Катували. Визволили під час спецоперації, — каже речниця поліції Луганщини Тетяна Погукай. — З 2014 року був у "розстрільному списку" бойовиків.
2014-го Сергій Губанов із батальйоном міліції "Чернігів'' звільняв Лисичанськ, Рубіжне та Сіверськодонецьк. У листопаді 2015 року очолив цей батальйон.
Батьки Губанова підтримуюють російських бойовиків. Батько воює в ополченні. Із сином перестав спілкуватися.
Сергій Губанов — кавалер ордена Богдана Хмельницького. 21 травня президент Володимир Зеленський присвоїв йому звання Героя України.
Залишилася дружина.
21 травня
Євген "Сафон" Сафонов, 31 рік, родом із міста Павлоград Дніпропетровської області.
Загинув від осколкового поранення під час обстрілу вантажівки "Урал-375", що поверталася з передової. В автомобіль влучила міна 120-го калібру. Сафонов загинув, а п'ять його товаришів отримали поранення та контузії.
Євген Сафонов був номером обслуги в протитанковому дивізіоні 93-ї бригади "Холодний Яр".
До війни працював на шахті. 2014 року воював у складі добровольчого батальйону "Айдар". До "холодноярівців" вступив у січні 2019-го, служив із друзями-земляками. Воював під Авдіївкою, в Попаснянському районі, біля Кримського.
Залишилися дружина, 2-річний син, мати й брат.
26 травня
Віталій Лімборський, 24 роки, родом із села Суботці Знам'янського району на Кіровоградщині.
Загинув у місті Мар'їнка Донецької області внаслідок поранення кулею в голову. Молодший сержант 28-ї бригади ім. Лицарів Зимового походу.
Закінчив Знам'янське профтехучилище за фахом залізничника, працював дитячим тренером з футболу.
— Те, що я підписав контракт і став сержантом, відкрило нові горизонти у самовдосконаленні, — говорив Лімборський в інтерв'ю 2019 року. — Рідні пишаються мною, особливо мама. Для меншого брата Антона я колись буду прикладом для наслідування.
На строкову службу призваний взимку 2017-го, після її закінчення підписав контракт.
Залишилися мати й брат.
Небойові
10 травня
Ольга "Холєра" Нікішина, 48 років, родом з Полтави. Померла від зупинки серця. Офіцер- психолог у 17-й танковій бригаді ім. Костянтина Пестушка.
Ольга Нікішина до війни була керівником департаменту в Полтавобленерго. 2016-го пішла на службу, стала заступницею командира Авдіївської мотопіхотної роти 58-ї бригади ім. Гетьмана Івана Виговського. 2018 року перевелась у 17‑ту танкову, де служила на посаді заступниці командира роти 3-го батальйону.
— Їй доводилося спілкувалася з рідними загиблих, відвозити тіла додому, — каже подруга Світлана Варвянська.
Залишилися батьки, чоловік-військовий і донька.
13 травня
Під час навчань із десантування у воду поблизу міста Краматорська на Донеччині загинули двоє спецназівців.
Андрій Суприган, 29 років, родом зі Львова.
Випускник військового ліцею ім. Героїв Крут і Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. За спеціальністю — розвідник. Батько загиблого — начальник курсів в академії ім. Петра Сагайдачного.
Заступник командира 54-го окремого розвідувального батальйону.
Андрій на війні із самого початку. Виконував бойові завдання в багатьох точках фронтової смуги на Луганщині й Донеччині — Кутейникове, Верхньоторецьке, Гранітне, Степанівка, Водяне, Широкине, Дебальцеве, а також на ворожій території.
Лицар ордена Богдана Хмельницького ІІ і ІІІ ступеня.
Залишилися батьки й сестра.
Дмитро "Кузя" Кузьменко, 24 роки, родом із села Райки Бердичівського району Житомирської області.
Служив за контрактом у Силах спеціального призначення. Мав звання сержанта.
— Він був скромний і освічений юрист, тихий, але хороший вовк Сил спеціальних операцій, — каже волонтерка Адріана Сусак.
2013 року працював у виправній колонії, згодом вступив на військову службу за контрактом. Боєць 54-го окремого розвідувального батальйону.
Вдома залишилися батьки й брат.
28 травня
Юрій Межаков, 38 років, родом із міста Шпола Черкаської області. Командир 1-ї Сіверської танкової бригади. Помер від зупинки серця в зоні операції Об'єднаних сил.
2004-го Юрій Межаков закінчив Військовий інститут танкових військ у Харкові. У 2014–2015 роках був начальником штабу 28-ї механізованої бригади. У танкову бригаду прийшов 2018-го, за рік очолив її.
Кавалер ордена Богдана Хмельницького ІІ ступеня.
Залишилися дружина, 10-річна донька і 12-річний син, батьки й молодший брат.
59 військових загинули або померли в зоні операції Об'єднаних сил на Донбасі з початку 2020 року.
49 російських бойовиків ліквідували українські воїни на Донбасі у травні. Поранили 94 терористів. Знищили два міномети калібру 120 мм, два безпілотні літальні апарати й три автомобілі.
Сергія Тимощука поховали через шість років
24 травня в райцентрі Славута на Хмельниччині поховали 18-річного Сергія Тимощука. Контрактник 80-ї десантно-штурмової бригади зник безвісти 31 серпня 2014 року під час оборони Луганського аеропорту.
На початку 2020-го росіяни передали останки бійця українській стороні. У Міноборони зробили тест ДНК. Він підтвердив, що це останки зниклого безвісти Тимощука.
У Сергія залишилися мати та дві сестри.
7 
35413
Коментарі