— У кожному колгоспі висіла дошка, на якій крейдою записували відстаючих працівників, — розповідає 67-річний Олександр Ємець, історик із Полтави. — Під час голодомору "чорними дошками" стали називати список сіл у газеті. У них заносили ті населені пункти, які повільно здавали державі хліб або не справлялися з посівною.
Села з "чорних дощок" опинялися в жорсткій блокаді — припиняли торгівлю, вивозили всі товари. Виїзд за межі населеного пункту забороняли.
— У таких селах не було харчів, солі, сірників, мила. Людей фактично прирікали на вимирання, — каже Олександр Ємець.
На Полтавщині першими у блокаді опинилися села Кам'яні Потоки Кременчуцького району та Лютенька Гадяцького. 6 грудня 1932 року їх занесли на "дошку".
— Навколо Лютеньки поставили загорожу. У селі закрили школу, млин, олійниці. Усі магазини вивезли до Гадяча, — розказує 66-річний Іван Чайка, історик із Лютеньки. — Прислали до нас спеціальні буксирні бригади. Було 300 активістів, які контролювали село.
Вони поділили село на ділянки по 100 дворів. Забирали в селян все, що можна було з'їсти — сушені фрукти, прядиво, полотна, ганчірки.
— До нас, помню, буксир Зеленський прийшов і за петельки брав, кричав: "Давайте хліб. Аби його не було, то ви б уже повимирали, а так значить щось же їсте", — згадує Василь Савченко, 73 роки, із Лютеньки. — А моя мати і баба жито у клунки поховали і туалет на тому місці зробили. Ніхто ж і подумати не міг, а ми те жито їмо. Я ще ховрашків їв, черепашок у річці ловив.
Облога села тривала два місяці. Коли її зняли, у людей не було ні їжі, ні сил просити харчі в інших селах. Від голоду в Лютеньці померли 2 тис. жителів. До 1933-го налічували до 12 тис. населення.
Частина сіл Полтавщини, які опинялися на "чорній дошці", не витримували блокади.
— У селі Попівка Миргородського району сільрада скликала збори, на які прийшли 250 колгоспників та одноосібників. Усі привітали постанову про внесення їхнього села на "чорну дошку", — говорить Олександр Єрмак. — Гуртом вирішили прискоритися у хлібозаготівлі. Обіцяли зламати куркульський опір і змити ганебну пляму, яка лягла на село.
Із середини грудня 1932 року на "чорні дошки" почали заносити цілі райони.
3 
1
Коментарі
Чмо цей сраков і все!!!
Дякуємо мешканцям Донбасу....
Попов - падло КГБшне, це була одна з моїх улюблених книгарень....
Перепрошую, але вн не Олександр ПОпов, а він Олександр Сраков, достойний представник ПРдунової орди яничарів. Серйозні люди з опозиції повинні почати збирати матеріал на Сракова, щоб при зміні влади з шудрівської окупаційної на українську його негайно взяти під варту і почати розслідування бандитської діяльності ПРдунів на теренах Києва.