— Коли все почалося, не розумів, нащо ми треба в АТО. Хочуть "автаномнасті" — й дідько з ними. Переломним моментом стало, коли поранили друга, який поїхав на фронт ще в травні 2014-го добровольцем, — каже 24-річний Віталій із села Хотів на Київщині з позивним "Вітер".
Поки ще служить на контракті, просить не називати прізвища. Він — кухар-кондитер. Працював у ресторанах Києва. На "Євро-2012" підробляв кухарем у фан-зоні, отримав грамоту за креативність. Перед війною готував каву в мобільній кав'ярні. Безкоштовно пригощав активістів, був учасником Майдану.
— Коли згорів Будинок профспілок і зі стелі лилася вода, ми з друзями пішли в підвал, — згадує. — Якийсь хлопець попросив про допомогу. Дійшли з ним до самого низу сходів і побачили чоловіків у шоломах "Беркуту" з кийками. Почали зсуватися назад. Але той, хто нас привів, загородив прохід. Зав'язалася бійка, хтось підірвав газову гранату. У сльозах і зі свистом у вухах ми втекли, щоб сповістити побратимів. Коли повернулися, нікого вже не було.
Виглядає втомленим, але руку тисне міцно. Замовляємо каву.
Як потрапили в АТО?
— Пам'ятаю як зараз. Це був серпень 2014-го. Розумів, що більше не можу сидіти без діла. Кілька разів провідував побратима в шпиталі, питав, чим можу допомогти. Той щоразу казав: "Нужны падшие женщины и билет до Вегаса". Закурював, дивився прямо в очі й чекав реакції. Коли зміг ходити, відвів мене до волонтерського пункту при шпиталі. Жартував, що здав у рабство за банку консервів і пакет галет. Так я став волонтером.
У вересні поїхав із першою гуманітарною місією до Щастя, на Луганську ТЕС. Уперше вдихнув запах пороху й війни. Вирішив, що повернуся сюди зі зброєю в руках. Маю помститися за товариша. Тільки так можна стати чоловіком. У Києві навів довідки про айдарівську "учєбку", що саме відкривалася на Закарпатті. Там почав освоювати снайперську справу. На фронт мали їхати за місяць. Але виїзд перенесли, потім ще раз. А потім ще. Чому — не знаю. Моє терпіння закінчилося в березні 2015-го. 23 квітня був на контракті у 93-й механізованій бригаді.
Швидко поїхали на фронт?
— Майже одразу. Вже 11 травня пережив артобстріл й отримав контузію. Ми щойно замінили 11-й батальйон на шахті Бутівка. Не встигли озирнутись, як почалася канонада. Я стояв на другому поверсі адмінбудівлі. Від шоку стрибнув у вікно. Добре, що впав на побратима, який пробігав під вікнами. Тому нічого не зламав. Довго ще сміялися з цього випадку. Коли падав, випадково висмикнув кільце гранати, яка впала за декілька метрів від нас. Не пам'ятаю, як це сталося. Добре, що побачили і що вона з підсумка викотилася. Разом відповзли подалі від будівлі. Було дуже страшно й гучно. Декілька днів майже нічого не чув.
Лікувалися?
— Поїхати з фронту через невеличкий головний біль? Це несерйозно. Далі почалася рутина. Наприкінці травня трохи повоювали на позиції "Зеніт", за кілька кілометрів від Спартака. Там уже стояли бойовики, які інколи заходили до нас на шашличок, — посміхається. — Бували артобстріли, але рідко. Бійці від безділля почали перетворюватися на "п'ятисотих" аватарів (пияків. — ГПУ). Тому у вересні 2015-го перевівся у 25‑ту повітряно-десантну бригаду. "25-ка" — еліта Збройних сил. Казали, що ось-ось вестимуть бої в центрі Донецька. Знову почалися вишколи, навчальні виїзди. За кілька місяців зрозумів: не так уже й погано було в 93-й. Десантура стояла ну дуже далеко від лінії зіткнення. Казарма, шикування, наряди. Ще трохи, й почали б "порєбріки" (бордюри. — ГПУ) білити. Не війна, а армія якась, як у комедійних серіалах.
Як родина поставилася до рішення піти служити?
— Нікому не казав. У мене є тільки мати, не дуже спілкуємося. Маємо різні погляди. Довідалася про мою службу, коли поїхав до Києва в шпиталь підлікуватися. Користуючись перемир'ям і бездіяльністю "25-ки". Пройшов повну діагностику. Краще б не проходив. Тепер мушу списуватися з війська через здоров'я. Чекаю рішення лікарської комісії, але це формальність. Не скажу діагнозу, але світить третя група інвалідності. Треба було ту контузію одразу лікувати, — надовго замовкає й задумується. Пропонує вийти покурити.
Що робитимете далі?
— Намагатимусь отримати компенсацію за інвалідність, клаптик землі й двох рабів, — посміхається. — Буду жити. Це важко. На якогось щура працювати, який тут у тилу боки наїдав, не зможу. Намагаюся робити свій бізнес. Почав шити пуфики — безкаркасні меблі. Потратив трохи грошей на матеріал і машинку для шиття. Продав уже більше десяти. Ціни різні — від 500 до 1000 гривень. Живу поки що в хостелі для ветеранів АТО. Це недалеко від метро Видубичі, на промзоні. Проживання безкоштовне. Умови погані, але після фронту здаються люксом. Може, колись завод відкрию й куплю дім — хто знає.
Коротко
Національна поліція посилить свої підрозділи в Авдіївці. Туди направлять зведений загін співробітників кримінальної поліції. Про це повідомив начальник Нацполіції Донеччини В'ячеслав Аброськін. Це пов'язано з відновленням бойових дій на околицях Авдіївки і загрозою проникнення диверсійних груп бойовиків ДНР до міста.
СБУ викликала на допит главу терористичної організації ЛНР Ігоря Плотницького. Він зобов'язаний з'явитися 17 березня до Головного управління СБУ в Києві. Там йому мають повідомити про підозру, допитати як підозрюваного й ознайомити з матеріалами кримінального провадження.
23 загиблих та 34 поранених бойовиків доставили до лікарень Донецька з-під Авдіївки. Про це повідомило Головне управління розвідки. Для підсилення передових підрозділів бойовиків, що зазнали суттєвих втрат, з Росії до Ясинуватої вирушила військова техніка — чотири вантажівки з особовим складом, близько 90 бійців, чотири — з боєприпасами до танків та 120-міліметрових мінометів, шість БМП.
400 000 жителів Донбасу залишилися без води внаслідок провокації бойовиків, повідомляє штаб АТО. Це могло призвести до епідемії дизентерії та гепатиту. Донецька фільтрувальна станція розташована на території, підконтрольній ДНР. У цьому районі немає жодного підрозділу ЗСУ. Українські війська також не роблять спроб захопити об'єкт.
19 разів бойовики самопроголошеної ДНР обстріляли працівників, які ремонтували газопровід Мар'їнка — Красногорівка. Про це повідомила прес-служба української сторони Спільного центру з координації та контролю. Стріляли з великокаліберного кулемета, снайперської гвинтівки та гранатомета. Цивільні особи не постраждали, однак роботи припинили.
18 снарядів упали на українські позиції поблизу Авдіївки 13 березня. Про це розповів речник штабу АТО Сергій Жмурко. По всій лінії відбулося 20 обстрілів із мінометів різних калібрів. Дев'ять із них — поблизу Авдіївки. Чотири рази російські найманці використовували потужну артилерію калібром 122 мм. Стріляли також на Світлодарській дузі, поблизу Троїцького, Майорська, Новгородського, Пісків, Опитного й Невельського. Бойовики вели вогонь із гранатометів, кулеметів великого калібру та стрілецької зброї.
5 
1
Коментарі