— Висококровні коні потребують спеціального харчування, тренінгу, участі у виставках, ветеринарного обслуговування. Натомість їх утримують, як худобу. Хворіють на рахіт, мають рак копит, жеребці — неплідність. Їх недогодовують, не купують ліків. Тварин треба рятувати, — каже 56-річний Юрій Онищенко, голова Асоціації "Рисисте конярство України".
2008 року заснував кінний завод "Авангард 1936" у місті Пирятин на Полтавщині. Розводив породи орловський рисак, російський рисак та арабську чистокровну верхову. З 2013-го підприємство почало занепадати. Поголів'я скоротилося з 14 0 до 95 особин. Онищенко звинувачує в цьому теперішніх власників. 2010 року він взяв у партнери політика Івана Матієшина. Згодом всі коні перейшли в його власність. 2013-го Іван Семенович помер, завод успадкували його родичі.
— За документами, "Авангард" належить дружині померлого — Валентині Матієшиній. Але ним фактично керує прийомний син Івана Андрій Часовських. Коли я заявив на неналежний догляд за табуном, він сказав: "Я виріс у Казахстані. Раз на тиждень різатиму і з'їдатиму коня, якщо будете умнічати".
З того часу намагаюся знайти партнерів і викупити завод. Було кілька домовленостей із теперішніми господарями, але в останній момент вони відмовлялися від угоди. Хочуть за все 500 тисяч доларів. Ми пропонували 120 за комплекс, стільки ж за коней. Хоча тварини виснажені, коштують менше. Власники не продають підприємство. Не віддають приміщення в оренду, рисаків — на утримання. Самі заводом не займаються. У стайнях мають працювати 10 конярів, натомість їх двоє. З ветеринарним фельдшером і головним зоотехніком утримують конюшні. Цінні фахівці розбігаються, бо не бачать зарплати, — говорить Онищенко.
Порода орловських рисаків розповсюджена лише в Україні та Росії. В "Авангарді" 20% коней — призери престижних скачок. В інших країнах галузь призового конярства утримує сама себе — за рахунок виграних призових фондів на іподромах. В Україні це неможливо, тоталізатор — під забороною.
— Гроші на селекцію високих порід держава не виділяє. Все тримається на волонтерстві й спонсорстві. Хоча українські коні могли б гідно виступати на змаганнях. Я планував зробити "Авангард" прибутковим завдяки тренінгу. Якщо в Чехії місяць підготовки коня до скачок коштує 600 євро, то в Україні — всього 3 тисячі гривень. Іноземцям було б вигідно тренуватися в нас. Сподіваюся домовитися з власниками заводу і врятувати тварин.
— Людей дійсно бракує, зараз за кіньми доглядають чотири працівники. Нові приходять, але не кожен може працювати конярем, оскільки робота специфічна, — каже 34-річний Тарас Мілюта, виконувач обов'язків директора заводу "Авангард". — Підприємство нині не процвітає, бо в стані продажу. Потенційні покупці в якихось питаннях не можуть домовитися з власниками. Завод ніколи не був прибутковим. Адже утримувати до ста голів коней не так просто — корма дорогі. Тварин хотілося б годувати краще, давати моркву та яблука.
Коней понад півроку не тренували, додає Тарас Григорович.
3 
35413
Коментарі