— Воно скакало високо на двох лапах. Я злякалася й давай з усіх сил утікати. Коли оглянулася, добре розгледіла лапи із трьома пальцями-кігтями. Тіло звіра — в шерсті, голова худа й продовгаста. Схожий на вовка, тільки більший і скакав на двох лапах, — згадує 40-річна Раїса Середюк, кухар із села П"ятигори Здолбунівського району Рівненщини.
Минулої п"ятниці ввечері вона поверталася з роботи. Біля кладовища, навпроти будинку священика, на неї напала невідома тварина.
— Звір сильно вдарив мене верхньою лапою в спину. Я впала обличчям у сніг. Чула його важке дихання й сопіння. Потім він голосно завив, наче сирена. Тіло перестало мене слухатися. Більше нічого не пам"ятаю. Знепритомніла від страху.
Через 1,5 год. Середюк знайшли односельці. На санях, запряжених кіньми, завезли додому.
— Від ляку вона втратила мову. Нічого не могла пояснити. Тіло її не слухалося. Рая не могла й рукою ворухнути. Куртка зі спини була роздерта, а на тілі залишилися довгі подряпини. Ми викликали "швидку", — розповідає чоловік Валентин Середюк, 47 років. Він слюсар у локомотивному депо в Здолбунові. Із дружиною мають двох синів — 17-річного Володимира та на три роки старшого Олександра.
Раїса Володимирівна отямилася на другий день у неврології районної лікарні. Розповіла про монстра, що на неї напав. Каже, він на зріст майже такий, як вона, — 168 см.
— Жінка була в глибокому стресі. Їй уже краще. Правда, ще не відчуває одну ногу й не може без сторонньої допомоги ходити. Історія здається неймовірною. За 25 років моєї роботи в районі нічого подібного не траплялося, — говорить начмед Василь Мацьоха, 50 років.
За два тижні до цього таємничий звір у господарствах жителів П"ятигір і сусіднього села Глинськ убив і випив кров у понад півсотні кролів. На снігу залишає пари великих слідів на відстані метра й хвилясті смуги від хвоста. Люди називають його чупакаброю і вважають, що він ховається на кладовищі або в хатах-пустках.
Я впала обличчям у сніг. Чула його важке дихання й сопіння. Потім він голосно завив, наче сирена
— Три великі кролиці поклав. Вирвав двері сарайчика й по-живому зі цвяхами відірвав дверцята в клітці. На землі не залишив ні краплини крові. Тільки на шиї в кролів — два сліди від укусу. У нас великий пес — ротвейлер. Але звір його не злякався. Ми боїмося за себе й дітей, — каже 30-річний Микола Мельник.
Після нападу на Раїсу Середюк троє міліціонерів із пістолетами обшукали місцевість, розпитували селян про істоту.
— Ми не відкидаємо версію про напад невідомої тварини. Але перевірили, чи немає в дворах скажених собак, — пояснює заступник начальника Здолбунівського райвідділу міліції Сергій Криса, 33 роки.
Сільські мисливці також шукали чудовисько.
— Люди дуже налякані й вечорами не виходять із хат, — говорить глинський сільський голова Ірина Гром"як, 38 років.
55-річний Георгій Грищук, зооінженер із обласного управління агропромислового розвитку, має таку версію:
— Напевно, це мутант. Або тварина, з якою проводили експерименти. Упевнений, це не бродячі собаки. За радянської влади проводили багато дослідів із генної інженерії на засекречених воєнних базах. Коли навчався в Москві, мені про це розповідали. Треба серйозно поставитися до цього. Ми не знаємо, що це за тварина, чи одна вона, які хвороби може переносити. Потрібні термінові дослідження.
2 
1
Коментарі
1