— Пусть меня здесь убьют, но я уже никуда не поеду, — каже 70-річна Марія Петрівна з селища Опитне, що за 10 км від Донецька. Четвертий рік живе в зоні постійних обстрілів.
Опитне належить до Ясинуватського району. До війни тут було 755 жителів. Працювала школа, фельдшерський центр, будинок культури, друкарня і дослідна станція розсадництва. За чотири роки майже всі люди виїхали, 13 — загинули від обстрілів. Зараз тут 46 жителів. Мають перепустки, виїжджати відмовляються.
Селище контролюють українські військові. Їх постійно обстрілюють бойовики. Третина вулиць знищені. На зарослих городах іржавіє понівечена бойова техніка. Поміж руїнами бігають здичавілі собаки.
— Мій чоловік помер, сина росіяни вбили два роки тому, — розповідає жінка. — Почали стріляти з Донецького аеропорту, осколок прилетів йому в голову. Наші військові забрали в Авдіївську лікарню, звідти переправили в Дніпро. Там лікарі поставили в голову пластину, і ми повернулися додому.
Хата Марії Петрівни — в центрі селища. Половина даху завалена, стіни посічені осколками й кулями. Жінка живе в одній кімнаті з собакою Ланою. Їжу готує в печі, освітлює свічкою.
— Я зібрала з пенсії 11 тисяч гривень, — продовжує. — Все віддала, аби врятувати сина. Та в нього стався інсульт. П'ять днів прожив і помер у мене на руках. Поховали його біля хати. Через півроку військові привезли священика, перепоховали на кладовищі.
В Опитному — жодного вцілілого будинку. У 2014–2015 роках селище цілодобово обстрілювала артилерія бойовиків. На полі за забудовою — дорога, якою українські військові заходили в Донецький аеропорт.
Навколо будинків майже не залишилося дерев — їх вирубали на дрова або посікло уламками снарядів. Електрики й газу в селищі немає. Волонтери привезли дизельні генератори, які вмикають на дві години. Їжу люди готують на саморобних пічках у дворах.
Цегляна хата 74-річної Раїси Петрівни — на вулиці Зарічній. Поряд тече річка Вовча. З двору видно руїни летовища. Жінка живе з чоловіком, який має розлад психіки. Ночами блукає селищем, поки військові не приведуть його додому.
— Дивлюсь за ним, як за дитиною, — каже Раїса Петрівна. — Він ще й грижу має. Якось руські стріляли, то снаряд залетів прямо в хату. Добре, що не розірвався. Діру залатали, вікна оббили дошками, металом. Нікому ми тут не потрібні.
Харчі в Опитне постачають військові. Також допускають представників Червоного Хреста. Медичну допомогу надають лікарі з організації "Медекс — Здорові Люди" та волонтерська група "Проліска".
У верхній частині селища стоять три багатоквартирні двоповерхівки. Між ними — грядки з городиною.
— В нашем доме большая пробоина от снаряда на первом этаже. В комнате находилась женщина, смотрела телевизор. Погибла на месте, — розповідає один із місцевих. Не називається. — Зараз більш-менш тихо. Як стріляють, все летить углиб села. Ми ховаємося в підвали, а вони затоплені. Вода з шахт сюди затікає. Сидимо у ній.
Кожен мешканець будинку має в підвалі власну кімнату.
— Нам все врачи нужны. Флюорографию уже не делали несколько лет, а живем в подвалах, болотах, — каже місцева Любов, 67 років. — Щитовидка, шлунок, серце — все дає про себе знати. Ноги болять, нерви розхитані. Як ми ще живі, сама не знаю.
7 
35413
Коментарі