— У Києві прожила все життя. Коли чоловік сказав про переїзд у 100-тисячне містечко, розплакалася. Думала, потраплю в село. Але зараз щаслива. Назад повертатися не хочу, — розповідає 28-річна Тетяна Шмигло. Чотири місяці тому з чоловіком 29-річним Олександром переїхали зі столиці до Ужгорода. Винаймають 2-поверховий будинок за кошти, що отримують з оренди власної двокімнатки в Солом'янському районі Києва. Обоє працюють у компанії з розроблення інформаційних технологій.
— Із майбутнім чоловіком познайомилася на першому курсі політехнічного інституту. Коли побралися, мої батьки переїхали на дачу під Києвом, квартиру лишили нам. Чоловік — спеціаліст із технічної підтримки, я — програміст. П'ять років пропрацювали в невеликій комп'ютерній фірмі у Святошинському районі. Мали сумарну зарплату — 19 тисяч гривень. Коштів вистачало на оплату комунальних послуг, двічі на місяць ходили в ресторани, раз на рік літали в Туреччину чи Єгипет. П'ять місяців тому чоловіку написав товариш з Ужгорода. Сказав, працює заступником директора комп'ютерної компанії, що виконує замовлення іноземних фірм. Запропонував переїзд обом. Пообіцяв гарну зарплату: мені 16 тисяч гривень, чоловікові — 17. Місяць думали. Переживала, що рідко бачитиму рідню. Саша переконав — якщо не сподобається, одразу повернемося назад.
Квартирантів у столичну квартиру знайшли через знайомих.
— Молода пара з 4-річною дитиною. У Києві жили три роки в іншій квартирі на Оболоні. Але господар вирішив продати житло й попросив їх з'їхати. Домовилися про 6 тисяч гривень плати на місяць і комуналку. З наступного року піднімемо плату на тисячу, бо квартирантам лишили всю техніку: комп'ютер, пральну машинку, мікрохвильовку. Кошти пересилають на мою картку. Їх вистачає на оренду в Ужгороді 2-поверхового будинку на чотири кімнати недалеко від центру. Такий у Києві вартує тисяч 20 на місяць. Навколо дому ростуть черешня, яблуні, груша. Чисте повітря. У столиці не могла заснути до другої ночі, вставати було важко, а тут без проблем піднімаюся о шостій. На роботу доїжджаємо максимум за 20 хвилин. Важко було пристосуватися перший місяць, сумувала за столицею, рідними і друзями. Потім занурилася в роботу й попустило. Квартиру не продаватимемо. Коли матимемо дітей — хочу, щоб навчалися в Києві.
32-річний Олег Кадилко переїхав із Києва до Полтави. Власну однокімнатку в Деснянському районі здає за 4,5 тис. грн на місяць.
— У Полтаві рік тому померла тітка. Дітей не мала, свою трикімнатну квартиру в заповіті лишила мені. Дуже простора, з високими стелями. Вирішив переїжджати. За столицю не тримався, бо останні три роки не було стабільної роботи. Працював і охоронцем в супермаркеті, і консультантом у магазині електроніки. Квартиранта знайшов через оголошення в інтернеті. Взяв у нього копію паспорта. Спершу думав брати 5 тисяч і комуналку, але чоловік наполягав на оформленні договору. Мені так невигідно, бо потрібно було би реєструватися в податковій і щомісяця платити податок. Сказав, що скину 500 гривень і домовимося без документів.
Чотири місяці живу в іншому місті, гроші за квартиру отримую регулярно. З них плачу тисячу гривень за комунальні. Вистачає ще погуляти й закупити продуктів. Тому постійної роботи не шукаю. Планую їздити в Київ до друзів раз на два місяці. Повертатися — ні, бо щоб там нормально жити, треба мати зарплату хоча б 10 тисяч у місяць.
1 162 000 000 гривень заробили 20,4 тис. киян, здаючи орендарям власні квартири, 2014 року. Більш як половина не звертаються до податкової з декларацією про додатковий дохід, не платять 15-відсоткового податку з отриманого доходу. Порушників розшукує фіскальна служба. Штраф — від 17 до 34 тис. грн. Сума залежить від площі житла.
3 
1
Коментарі