Під Києвом горіли 123 гектари торфовищ

 

Із 15 по 20 жовтня Київ і передмістя затягло димом тліючих торф'яників. Усього — 24 осередки загальною площею близько 123 га в різних районах. Таких масових пожеж ще ніколи не було, кажуть рятувальники. До гасіння залучили частини із сусідніх областей.

"Четвертий день горять торфовища. Вчора через задимлення було близько десяти аварій на Новообухівській трасі. Сьогодні там видимість — нуль, йшли перед машиною пішки. Дихати нічим. Який-небудь МНС або міська адміністрація, скажіть що-небудь. У мене діти, та й сам маю плани на майбутнє", — пише 19 жовтня на своїй сторінці в мережі "Фейсбук" бізнесмен 55-річний Гарік Корогодський.

— На Троєщині — все в диму. Вікно на балконі було відчинене. Донька о третій ночі прокинулася, стала задихатися. Врятували ліки від кашлю. Зачинила всі вікна, але й досі смердить, — говорить киянка Оксана Чубірка, 28 років.

Санепідемстанція зафіксувала перевищення концентрації шкідливих домішок у повітрі в Києві майже в півтора разу. 20 жовтня рекомендували перенести початок робочого дня, якщо посуха затягнеться. Ввечері пішов дощ.

— Цього року столиця задихається від горіння торфовищ через посушливе літо й осінь, — каже 40-річний Олександр Соколенко з Національного екологічного центру. — Часто в пожежників немає коштів, щоб оперативно залити загоряння, і воно розростається. Ефективніше було б зводити дамби нижче заплав, де є осередки займань. Після опадів вода підніматиметься, торфовища затопить. Але на цей метод потрібна техніка й гроші. В Голландії, наприклад, затоплюють 80 відсотків небезпечних територій, якщо літо спекотне. Якщо вологе — знижують рівень води, щоб не заболочувати місцевість. У Фінляндії затоплюють 100 відсотків торф'яників.

У радянські часи видобували торф як паливо. Є кар'єри на Черкащині, Житомирщині, Поліссі. Але за часів незалежності мережу зруйнували. Деякі роботи велися з порушенням екологічних норм. Не зважали на рослинність, тваринний світ, червонокнижних птахів. Зараз близько 81 відсотка добутого торфу використовують як паливо, 19 — у сільськогосподарських цілях. Мережу торфовищ треба інвентаризувати. Якісь занедбані варто відновити, а якісь — затопити. Наприклад, річку Ірпінь під Києвом, де тепер майже цілий рік тліє торф, осушили для ведення сільського господарства. Зробити там кар'єр буде неможливо, бо ділянки розпайовані або продані.

У Міністерстві екології та природних ресурсів готують програму з перетворення торфовищ у болота.

— Це — оптимальне рішення. Треба розробити науково обґрунтовані проекти, проаналізувати, яким буде вплив відновлюваного болота на прилеглі місцевості. Щоб не підтопити поля, засіяні пшеницею, наприклад, — каже в. о. міністра екології Сергій Курикін, 56 років. — Наступного тижня розпочнемо консультації з Державною службою з питань надзвичайних ситуацій та екологічною інспек­цією. У Держкадастрі перевіримо, чия земля в місцях загоряння. Бо більша їх частина — розпайована. На це піде три тижні. Потім разом із представниками місцевої влади розробимо план заходів. Гроші в держави не проситимемо. Звернемося до міжнародних організацій. Якщо не допоможуть, візьмемо з Державного фонду охорони нав­колишнього природного середовища.

×