Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект про заборону використання пальмової олії у виробництві харчових продуктів. 233 депутати проголосували "за", жоден — "проти". І це при тому, що два комітети ВРУ й науково-експертне управління парламенту дали негативний висновок щодо законопроекту.

Що стоїть за таким рішенням? Вірогідно, мотиви депутатів були сформовані хибними стереотипами про "пальму". Загалом такі уявлення поділяють більшість українців.

Але якщо певні народні обранці, перебуваючи в полоні цих шаблонів, керувалися щирими намірами захистити здоров'я громадян. Наполегливе несприйняття пальмових жирів іншими нардепами, докладно поінформованими експертами про реальний вплив "пальми" на здоров'я, пояснюється популізмом.

Розберімося, чи є насправді шкідливою пальмова олія й розглянемо основні міфи щодо цього питання.

 

Міф 1. Лобісти заборони пальмової олії стверджують, ніби вченими доведена шкідливість "пальми". Тому вона начебто недозволена у багатьох розвинених країнах світу.

Насправді це — відверта брехня. У жодній країні світу не існує заборони на вживання "пальми" у продуктах.

Навпаки, безпека пальмової олії підтверджена її довготривалим застосуванням і статусом GRAS — "абсолютно безпечно" американського агентства FDA (Food and Drug Administration).

Наукові дослідження, що відповідають сучасним стандартам доказовості, не підтверджують негативного впливу пальмової олії на здоров'я людини. Зокрема збільшення ризику серцево-судинних захворювань. Немає обґрунтованих підстав вважати пальмову олію більш небезпечною у порівнянні з іншими жирами.

Перевага використання пальмової олії — збалансований склад жирних кислот: 50% насичених, 40% мононенасичених і 10% поліненасичених. Поліненасичені жирні кислоти позитивно впливають на обмін речовин у організмі. Зокрема й на клітинному рівні. Захищають від передчасного старіння, допомагають зберегти генетичну інформацію.

Як і у випадку з багатьма продуктами, шкідлива не сама олія, а її надлишок.

Звідки ж взялася теза про шкоду "пальми"? Насправді тут у наших законодавців і в більшості громадян виникла ситуація — "чув дзвін, та не знаю, де він".

Шкоду здоров'ю треба шукати не в "пальмі", а в так званих транс­жирах. Саме їх споживання, а не "пальми", обмежують у багатьох країнах. Зокрема в деяких країнах ЄС. Вони порушують роботу ферментів і знижують імунітет людини. Збільшують вміст у крові холестерину й ризик атеросклерозу.

Звідки ж беруться трансжири?

У деяких олій — соняшниковій, соєвій, ріпаковій — природний стан рідкий. Але для потреб багатьох харчових галузей його потрібно перевести у пластичний. Це зрозуміло, адже з рідкої олії не зробиш, скажімо, маргарин чи інші вироби. Вони просто не триматимуться купи.

Щоб отримати тверді пластичні жири, олії піддають додатковій фізичній і хімічній обробці — частковій гідрогенізації. Недоліком цього процесу є утворення трансжирів.

А от фракції "пальми", зокрема пальмовий олеїн і суперолеїн, на відміну від рідких олій, уже від природи мають потрібну пластичну, м'яку структуру й консистенцію. Їх не потрібно піддавати гідрогенізації. Тому в "пальмі" немає трансжирів.

Навіть більше, без пальмової олії виготовити складні спеціалізовані кондитерські жири, маргарини, що не містять шкідливих трансжирів, майже неможливо.

Тобто сумна іронія законопроекту імені Ляшка полягає в тому, що, поставивши безпечну "пальму" поза законом, законодавці прирікають українців споживати небезпечні трансжири.

Міф 2. У випадку заборони пальмової олії при виробництві харчових продуктів її без особливих проблем можна замінити іншими оліями.

Це — неправда.

Світове виробництво рослинних олій становить орієнтовно 198 млн т на рік. З них майже 70 млн — це пальмова. Тобто понад 35% загального виробництва олій. У такому ж співвідношенні — більше третини — спостерігається споживання "пальми" в загальному використанні рослинних жирів і в Україні.

Жодну з рослинних олій не виробляють у світі в кількості, необхідній для заміни пальмової.

Теоретично виробник міг би спробувати замінити "пальму" ріпаком і соняшником.

Але ці культури важко виробляти в достатній кількості, що задовольнила б наявний попит на продукти харчування.

Для забезпечення потреби в жирах необхідно буде задіяти величезні сільськогосподарські площі. Це призведе до непередбачуваних екологічних і соціальних наслідків.

Тобто якщо раптом почне діяти заборона на "пальму", замістити її іншим продуктом буде практично неможливо. Ніде взяти інші жири у потрібній кількості. Це призведе до колапсу харчової промисловості.

І не забуваймо, що замінивши "пальму" соняшником чи ріпаком, ми будемо вимушені гідрогенізувати їх і отримаємо транс­жири.

 

Міф 3. "Пальма" — туго­плавка, тому організм людини не може легко її перетравити.

Насправді це не має значення. Оскільки олії, як і інші харчові продукти, не плавляться в організмі людини, а перетравлюються. Ми ж не замислюємося над питанням, за якої температури плавиться огірок чи яблуко.

І ще одне запитання: який популярний жир залишається твердим у ваших руках? Правильно, сало. Чи варто боятися сала? Для українця — питання риторичне.

За низкою фізичних і хімічних властивостей пальмова олія схожа на тваринні жири — вершкове масло й сало. Ці продукти ми перетравлю­ємо нормально. Це можна сказати й про пальмову олію.

Міф 4. Якщо заборонити "пальму", то її перестануть додавати в молочні продукти.

Насправді додавати рослинні жири в традиційні молочні продукти, які повинні містити тільки молочні жири, не можна й зараз. Якщо деякі несумлінні виробники фальсифікують продукцію, то це проблема не "пальми", а державного контролю.

Нині відповідальність за фальсифіковану продукцію достатньо висока. А в акредитованих лабораторій є всі можливості для проведення відповідних випробовувань. Держава має повноваження, щоб навести лад у цій царині. Потрібно лише їх використовувати.

Міф 5. "Пальма" — це дешевий замінник "нормальних жирів", зокрема соняшникової олії, тому виробники її активно використовують.

Насправді сира пальмова олія на світових біржах продається майже за тими ж цінами, що і соняшникова. А деякі низькоплавкі фракції "пальми", з яких виробляються й еквіваленти ­какао-масла, є досить дорогими. Дорожчими, ніж вершкове масло.

Зразу питання — а які жири використовуватимуть натомість у продуктах — печиві, цукерках, випічці? Соняшникову, рапсову, соєву олії й продукти на основі їх переробки, що містять велику кількість омега-6 жирів і стимулюють запалення в організмі? Зазначу, якщо з'їсти ложку соняшникової олії, проблем не буде, але йдеться про інші масштаби й про перероблені на її основі продукти.

Чи трансжири, що зроблять нас і наших дітей хворими, з проблемами серця, високим ризиком діабету другого типу, ожирінням, хворобою Альцгеймера?

Чому про альтернативу ніхто не говорить? Вона ж буде. І, найпевніше, буде справді небезпечною.

За матеріалами "Європейської правди"

×