Сьогодні у Харкові відкривають пам"ятник трьом мавпам, які пережили окупацію 1941–1943 років.
— Їхній вольєр розбили під час бомбардуванння. Гектор, Роза й Дезі майже три роки ховалися у напівзруйнованій будівлі Держпрому. У місті не вистачало хліба, щоб годувати дітей, а харків"яни приносили їжу тваринам, — розповідає директор Харківського зоопарку Олексій Григор"єв.
Пам"ятник звели за гроші спонсорів. Так само, як колись скульптури героїв "12 стільців" Ільфа та Петрова. На пероні залізничного вокзалу вже кілька років проводжає потяги отець Федір. У лівій руці він тримає чайник, у правій — конверт із листом. Цю фігуру у людський зріст зліпив скульптор Олександр Табатчиков з актора Михайла Пуговкіна, що грав цю роль у фільмі.
Ідея поставити такий пам"ятник належить директорові відеоканалу "Перша столиця" Костянтину Кеворкяну:
— За романом, отець Федір написав листа своїй дружині саме на харківському вокзалі. Та й Ільф із Петровим починали писати тут.
Скульптура стоїть на першій платформі, з якої потяги вирушають до столиці.
— Кажуть, що треба потриматися за чайник отця, тоді дорога буде легкою, — говорить Олена Цибуліна. — Ось дивіться, як уже витерлося це місце.
На постаменті викарбувана цитата з листа отця Федора дружині про враження від Харкова: "Харків — місто галасливе, центр Української республіки. Після провінції, здається, ніби за кордон потрапив". Поряд напис: "Перша столиця — отцю Федору". Він персонаж вигаданий, та харків"яни ним пишаються.
На одній із затишних вулиць у центрі міста на лавці, закинувши ногу на ногу, сидить бронзовий Остап Бендер. Поруч — вільне місце. Туди залюбки підсідають перехожі й фотографуються з Великим Комбінатором. Біля входу в кафе, що неподалік, — "гигант мысли" Кіса Вороб"янінов із дірявим портфелем. Він простягає шляпу, аби йому подали "на пропитание". За кілька метрів від Бендера — гламурна Елочка Щукіна. На тонкому пальці вона тримає ситечко, за яке Остап Бендер виміняв у неї перший стілець. Лікоть Елочки-людожерки також витертий — за нього тримаються, щоб сфотографуватися.
У місцевого скульптора Катіба Мамедова фігури замовив та оплатив власник розташованого поряд кафе "Ріо".
— Я чимало бував за кордоном, там багато таких вуличних скульптур. Мені подобається, — пояснює Азер Ахвердієв. — Скажу по секрету: хочу ще поставити когось із "12 стільців" — президента шахматного клубу Нью-Васюки або мадам Грицацуєву.
Колись біля Московського райвідділу міліції були кумедні фігури даїшників. Вони показували, що правоохоронці — завжди на варті. Та керівництво змінилося, й скульптури прибрали.
Із 2007 року біля будівельного інституту на вул. Сумській у кріслі сидить харківський архітектор Олексій Бекетов. Він є символом для студентів. Щоб успішно скласти іспит, треба потриматися за архітекторів чобіт.
А от статуя народженої у Харкові Людмили Гурченко, яку виліпив Сейфаддін Гурбанов, два роки припадає пилом у майстерні. Конфлікт перейшов із мистецької площини в політичну. Міський голова-регіонал дізнався, що скульптуру оплатили політичні опоненти — нардеп-бютівець Олександр Фельдман, і не дав дозволу ставити її ні біля Оперного театру, ні біля філармонії. Гурченко образилася. Сказала, що ніколи більше не приїде до цього міста і забороняє ставити будь-які пам"ятники. Її скульптуру хочуть викупити росіяни.
2 
1
Коментарі