Чернігівський історик і мандрівник Олександр Волощук, 34 роки, в суботу вирушив у експедицію за Полярне коло. Чоловік шукатиме українські громади репресованих земляків. Разом із тим вивчатиме життя українців за кордоном і побут корінних народів Росії.

— Він уже має кілька адрес для ознайомлення з репресіями наших земляків у суворому краї за часів сталінщини, — каже колега Волощука, редактор чернігівської газети "Сіверщина" Василь Чепурний, 43 роки.

З Києва Олександр потягом дістався до обласного центру Курганської області Росії. Там гостював у місцевого єпископа Української православної церкви Київського патріархату. Звідти вирушив автостопом на північ країни.

— Українців дуже багато в Примор"ї, — каже Олександр Волощук. — У місті Спаськ-Дальній є радіопрограма "Джерела України". Її випускають українською мовою раз на місяць.

За словами Олександра, головна проблема для мандрівника — переправитися через річки, на яких немає ані поромів, ані мостів. Проблем із ночівлею в мандрівника не виникає. Його приймають місцеві громади, церкви, випадкові знайомі.

— І це не обов"язково українці, — наголошує Олександр.

Волощук планує пройти частину 330-кілометрової "мертвої залізниці". Її будівництво припинили після смерті Сталіна. А будували в"язні радянських концтаборів у 1949–1953 роках. Чернігівчанин на власні очі хоче побачити наслідки будівництва та залишки таборів.

Дорогою Олександр через кожну годину відпочиває 15 хв. Його рюкзак важить близько 40 кг. Із собою він узяв їжу, фотоапарат і великий мисливський ніж. Як і в попередніх походах, не забув ламіновані образи Святого Миколая і Богородиці Одигітрії. Каже, вони оберігатимуть його.

Торік Олександр Волощук повернувся з подорожі на Далекому Сході. Протягом майже півроку подолав понад 3 тис. км. Нещодавно він закінчив роботу над книгою про минулі пригоди "Автостопом на край світу".

Олександр проживає в Чернігові з матір"ю, вітчимом і сестрою. Вперше у своєму житті він подорожував у вісім років. Тоді без дозволу батьків вирішив піти в Київ. Пройшов близько 15 км до села Іванівка, де зупинив попутку. Перший досвід автостопу був невдалим — за кермом сидів голова рідного радгоспу. Він одразу подзвонив у міліцію. Хлопця вже шукали.

×