У неділю по обіді біля стіни римо-католицького Катедрального собору Успіння Пресвятої Діви Марії львів"яни виклали хрест із лампадок. Моляться біля нього, запалюють свічки, кладуть квіти.
Із собору виходить польська туристична група. 54-річна Марія Крупа-Ніхтач із Кракова відстає від гурту.
— У суботу ще була в Польщі. Включила телевізор, а там у новинах передають про авіакатастрофу. Одразу не повірила. Подумала: такого бути не може, це неправда, — схлипує, розмовляє польською. — Але всі канали говорили в один голос. Це був шок. Я дуже переживала, плакала. Не знаю, як ми тепер будемо жити. Загинули люди з найвищої влади, починаючи від пана президента, пані дружини президента, віце-маршалка сейму, віце-маршалка сенату. Вся польська еліта пропала. То страшно, то дуже страшно. Від хвилини трагедії польський народ не живе, а існує. У Варшаві на вулицях сумно, ніхто не гуляє. Всі вдома стежать за інформацією. Від того часу по телевізору нема ніяких фільмів, передач. Передають тільки одну новину — що трапилося. У нас оголосили тиждень жалоби, але люди будуть довше страждати.
Керівник туристичної групи Марія Крупа-Ніхтач каже, що поїздку до Львова планували давно:
— Вчора, у суботу, хотіли її скасувати, але вже не було як. Подумали — до похорону ж повернемося. Приїхали до Львова, хоча настрій ніякий.
Дорогою до пам"ятника Шевченку в центрі Львова туристи мовчать. Екскурсовода слухають неуважно.
Це все з небес. Смоленськ для польського народу навіки стане проклятою землею
— Ми втратили дуже добрих людей. Не знаю, чи Польща здобуде ще колись такого президента, як Лех Качинський. Трагедія змусила нас відійти від буденних справ і проблем. Увесь час думаю, чому так мало статися? То, певно, все від Бога. Не знаю, чи можна винити того пілота. Він теж загинув, — говорить 40-річна Ядвіга Пшиздецька.
— Тільки не плач, — стримує Ядвігу її чоловік.
Біля катедри кладе штучні квіти 75-річний львів"янин Мирослав Гайдук.
— Маю в Польщі родину, брат одружився з дівчиною з Варшави, відтоді живе там, — говорить. — Вони тяжко переживають ту втрату. Вчора брат дзвонив мені. Каже: "Я вже старий. Але як Польща переживе ту трагедію?". Думаю, біда має історичний підтекст. Польська військова еліта загинула в місці, де раніше розстрілювали польських офіцерів. Це все з небес. Смоленськ для польського народу навіки стане проклятою землею, і нема на це ради. Ми ж маємо поспівчувати. Бо самі переживали трагедії: Чорнобиль, Скнилів.
У суботу впав злотий
— У неділю різко впав потік поляків на переході. Їдуть хіба закляті торгаші, і то — небагато, — розповідає 34-річний Роман, бармен одного з кафе в місті Раві-Руській на Львівщині на кордоні з Польщею. — Туристів узагалі нема. У понеділок — ніякого зрушення. У колєйці (черга з машин. — "ГПУ") на в"їзд в Україну — три машини. І всі — з чорними стрічками. Або на склі лобовому, або на антені.
Ян Стасик, 36 років, в"їхав до України в понеділок по обіді. Він продає автозапчастини:
— Мав їхати ще в неділю — пропустив рейс. Сидів два дні тільки перед телевізором, за новинами слідкував. За президентства Качинського ми жили у спокої, знали, що він дбає про наш добробут, безпеку. У суботу ось злотий упав. Якщо переводити на ваші гривні, то зараз злотий коштує 2,65, а до того був 2,71. Може, то і не пов"язано з катастрофою. Але наші люди вже панікують. Бояться, щоб не стало жити гірше.
Леся МЕЖВА
3 
1
Коментарі