— Бізнес пішов прахом. За півтора року втратив усіх клієнтів, бо на Донбас ішло 80 відсотків товару, — каже полтавець 48-річний Віктор Олександрович. Прізвища не називає. 10 років виготовляв дерев'яні вікна, двері, столи, альтанки та бані. Продавав донецьким і луганським меблевим фірмам. Щомісяця заробляв 200–250 тис. грн.
Столярку допоміг відкрити товариш Олексій із Горлівки, з яким служив в армії, — продовжує. — Позичив мені гроші на бізнес, знайшов перших клієнтів. То були дрібні бізнесмени з Донецька. Вони якраз зводили собі будинки. Замовляли все — від дверей до столів. Тому я з ходу розкрутився непогано. За півроку віддав борг. Далі в основному орієнтувався на Донбас. Склалося враження, що в Луганську й Донецьку живуть у більшості заможні люди. Звідти замовлення йшли регулярно. З інших регіонів практично нічого не було. Хоча пробував рекламуватися в Сумах, Умані на Черкащині й Києві. Було, дзвонять із Києва і питають: скільки у вас вулична бесідка коштує? Коли чули, що найдешевша 25 тисяч гривень, то зразу: ой, а чого так дорого? Інша справа Донецьк — брали, не торгуючись.
Перші проблеми виникли, коли почався Майдан. Із Донецька дзвонили: ти ж не з ними хоч? Нічого не відповідав, заводив нейтральні розмови. Потім настирніше почали розпитувати, що думаю з приводу Майдану. Кажу: та яка вам різниця, ніби від цього залежить якість продукції. Але замовлення впали. Списав це на новорічні свята. Думав, навесні все наладиться. Але потім пішов Крим, почалися захоплення адмінбудівель на Донбасі. Краєм став дзвінок друга Олексія: ти що — укроп, підтримуєш тих уродів? Тут я не витерпів, кажу: йди до свого Путіна. Льошу понесло. Він мав бізнес по металу. Співпрацював з Росією. Сказав, що більше клієнтів із Донбасу не побачу. І ото десь із травня 2014-го все затихло в плані торгівлі. Стали приходити есемес з невідомих номерів із погрозами:"Мы до вас доберемся и всех перережем". З Олексієм кілька разів намагався зідзвонитися, але, крім мату, в трубці нічого не почув. Питаю Льошу: ми ж знаємо один одного 30 років, хіба я тобі щось погане зробив? Він сопе в трубку: мразь, фашист. Змінився повністю. Знаю, що друг свій бізнес на Донбасі втратив — красіво терористи віджали. Але Україну продовжує ненавидіти. Зараз маю на місяць 15–20 тисяч доходу. З цих грошей мені треба заплатити податки, за електрику, видати шістьом людям зарплату. На Донбас уже немає сенсу сподіватися. Спродаю обладнання, куплю дачу під Полтавою. Переїдемо туди з жінкою. Займатимуся городом.
4 
1
Коментарі
2