Кожен другий українець вважає, що розвитку демократії загрожує відсутність громадського контролю над ухваленням політичних рішень. Люди оцінюють цю небезпеку як другу за рівнем після корупції. Сьогодні існують близько 700 законів і дві тисячі правових актів, які мають регулювати діяльність місцевого самоврядування. Але насправді не всі ці норми працюють.
Від того, які кроки у місцевому самоврядуванні роблять в Києві, багато в чому залежить розвиток цього питання в регіонах. Тому Марина Бурмака, голова Центру суспільного розвитку "Київська перспектива", голова Громадської ради при столичній міськдержадміністрації, ініціювала засідання експертного клубу "Київська перспектива". Провідні політологи, політики, фахівці з питань місцевого самоврядування обговорили питання взаємодії влади і громадськості в місті.
— Сьогодні кияни порушують широке коло питань. Від покращення якості обслуговування в громадському транспорті та контролю за прибиранням у підземних переходах до ціноутворення на парковках. Наприклад, у Європі є п'ять рівнів громадського контролю. Спершу громадян інформують, потім із ними консультуються, далі спільно вирішують, діють. Останній етап найважливіший — громада контролює ухвалення цих рішень. У нашій країні не налагоджений навіть перший рівень. Громадська рада при Київміськдержадміністрації тривалий час не може добитися від чиновників звіту за витрачені бюджетні кошти. Лише до управління культури зверталися шість разів. Там завжди вигадують відмовки. Планували навіть проводити засідання на східцях приміщення КМДА, — розповідає Марина Бурмака.
Додає, що на сьогодні владою майже не використовуються механізми запобігання конфліктам. Застерігає: не можна допускати, аби проблеми вирішували шляхом мітингів, страйків. Переконана, труднощі потрібно долати за столом переговорів під час діалогу.
— Ставлення влади, коли громадянин не може отримати відповіді, — розхолоджує. Люди сильно розчаровані. Настане момент, коли якісь рухи будуть знизу. Але мені здається, влада достатньо розумна, аби передбачати і спрямувати в ефективне русло розвиток Києва, — говорить Данило Курдельчук, президент Української іноземної юридичної колегії.
Причиною непорозумінь між українською владою та громадою є наше радянське минуле, вважає політолог 39-річний Олександр Палій:
— Це така специфіка розвитку пострадянського суспільства. У ньому люди були позбавлені будь-яких зв'язків із владою. Для того, щоб ними могли легко керувати. У результаті ми маємо оптимізоване суспільство, яке ні на що не впливає. Місто — це не стіни, а люди. Нам треба заохочувати жителів до активності. Це важливий ресурс, який дозволяє людям взаємодіяти в рамках мікроколективів, налагоджувати зв'язки, рости і збільшувати матеріальні здобутки.
Політолог пропонує скоротити термін перебування при владі в органах місцевого самоврядування, щоб у такий спосіб дисциплінувати чиновників. Вважає, досить і трьох років.
— Цього абсолютно вистачить, аби людина показала, що вона щось може чи не може. Але за кадрові помилки й суспільство теж має відповідати, — переконаний Палій.
Він пропонує поділити жителів міст-мільйонників на самоврядні громади:
— Мудреці казали, що демократія можлива серед тисяч чи десятків тисяч людей. Більше — то вже не демократія. Тому треба ділити країну на місцеві самоврядні громади по кілька тисяч осіб. Наприклад, навколо шкіл. Щоб довкола цих соціальних об'єктів був якийсь майдан, де можна було б говорити із суспільством. У таких малих громадах люди вчаться місцевого самоуправління. Безумовно, без економічної бази ці спільноти не можуть існувати. Для цього існує податок із нерухомості: житлової, складської, промислової.
Думку Олександра Палія підтримує й 55-річний Володимир Фесенко, голова правління центру прикладних політичних досліджень "Пента". Він переконаний, що зараз треба думати над формуванням досить розгалуженої оптимальної системи самоврядування, яка охоплювала б нижні рівні самоорганізації населення і все місто.
— Створення в районі та місті тільки державних адміністрацій результатів не дасть. Бо ці люди не об'єднані за інтересами. Адже вони лікуються в різних поліклініках, їхні діти ходять до різних шкіл, — говорить Володимир Фесенко.
Експерт наголошує, що суспільну свідомість і активність треба формувати на нормативному рівні й через громадський сектор її розвивати. Без цього навіть ідеальна система самоврядування не працюватиме. Просуватися потрібно з правового боку, і з політичного, і з боку громадського сектору. Тоді буде ефект.
Політолог Костянтин Матвієнко, 48 років, пропонує створити "електронну демократію" в місті. Щоб з офіційного порталу міської влади в режимі он-лайн можна було отримати всю інформацію, зокрема про поточний стан виконання міського бюджету. Він також запропонував посилити місцеве самоврядування на рівні мікрорайону, де громадяни мають спільні інтереси.
— Ліквідація районних рад було цілком справедливим кроком, бо жителі районів не є територіальною громадою і не об'єднані комунальними інтересами. А от жителі мікрорайонів — так. Розроблені дві докладні карти київських мікрорайонів, і там справді треба забезпечити місцеве самоврядування. Як? По-перше, вони мають право претендувати на частину бюджету, по-друге, право на погодження щодо відведення землі, розміщення малих архітектурних форм. Тоді люди стануть реальною владою, — наголошує.
Підсумовує засідання експертного клубу колишній президент України Леонід Кравчук, 79 років. Він відзначає, що дотепер немає розумної взаємодії народно-представницької та державної влад.
— Ми досі не можемо добитися, щоби представник держави був лише представником держави, а не керівником. Нам потрібно було б таке гасло: "Усе буде гаразд, якщо громадяни виявлятимуть ініціативу. А виконавча влада буде зацікавлена в цій ініціативі". Ми бачимо, скільки людей протистоять незаконним будівництвам, ламають штахети. А хтось із ініціативних людей має це все взяти під свій контроль. У Києві є спроби співпраці з громадою. Звинувачення вже не працюють. Потрібний діалог, — говорить політик.
Леонід Кравчук зауважує, що під час розробки нової редакції Конституції Конституційна асамблея, до якої він входить, планує скласти статтю про чітку й пряму відповідальність за невиконання закону.
— Це має бути не просто норма. От, наприклад, у Конституції записано, що депутат голосує особисто. А якщо не голосує? Тому треба прописати, що в разі, коли він не голосує особисто, його слід відкликати з депутатської посади, — зазначає екс-президент.
Марина Бурмака зауважує, що навіть тепер відкликати депутата може не тільки місцева рада, а й збори виборців. Припускає: наступним кроком киян може стати аналіз голосувань депутатів Київради щодо незаконної роздачі землі та майна столичної громади. Також — визначення осіб, які ухвалюють згубні для міста рішення.
— Найвищий рівень громадського управління — це дієвий громадський контроль. Тож справа за киянами, — підсумовує Марина Бурмака.
Усі свої висновки та напрацювання експерти круглого столу надішлють на розгляд міськдержадміністрації.
3 
1
Коментарі