"Требуется бабушка. Для продажи клубники". Таке оголошення висить у центрі Умані Черкаської області на вул. Тищика.
— Молодих на роботу не беру, — пояснює російською чоловік. Називається Олександром.
Запевняю, що роботу шукаю для своєї бабусі. Роботодавець пропонує зустрітися з нею для співбесіди. Виховані та охайні не підходять, попереджає.
— Зараз полуниця пішла. Наймаю пенсіонерок для торгівлі. Минулого тижня сам стояв. Підходять покупці з дітьми. Дивляться, кривляться, розпитують звідки привіз, беруть по 200 грамів. Більше не купують, бо бояться, що чимось обробляю. Зимою торгував овочами. То в жінок поруч брали краще. Вважають, що бабуля овочі нічим не обробляє. А якщо чоловік продає — значить бізнесмен, впаяє, що завгодно.
Олександр переконує, що імпортні овочі корисніші за українські.
— У нас як — розбив грядку полуниці й хоче вже мільйонером стати. І пестициди там, і бромистим метилом обдають від шкідників. Щоб довше лежала — фунгіцидами і сірчистим газом. Щоб не гнила — дифенілом.
В Олександра кілька точок у райцентрах. Відкриває додаткові на період дозрівання полуниці й черешень. Полуницю закупив оптом у Польщі. Узяв на роботу трьох пенсіонерок. Потрібні ще п'ятеро.
— Зарплата виходить — до 2 тисяч гривень. На роботу офіційно не оформляю.
7 
70
Коментарі