На подвір"ї 46-річної Віри Партій з села Зозівка Липовецького району Вінниччини є братська могила. У Другу світову на цьому місці були поховані радянські солдати.
— Ніхто з рідних не знає про їхню долю. Коли ховали загиблих, у них не було при собі документів, — Віра Василівна підходить до надгробка. Живе у Вінниці. У Зозівку приїжджає щомісяця. Раніше тут жили її батьки. — Ми вирішили поставити на братській могилі дерев"яний хрест. Його і цемент привезли легковим автомобілем. Пісок дав племінник Василь.
Раніше тут була просто копанка. У ній картоплю зберігали. Нам в дитинстві розказували, що в ній ховалися радянські солдати. Не встигли відступити. Німці побачили там їх і розстріляли. Місцеві засипали яму з тілами загиблих. Так похоронили їх, бо на цвинтар везти тіла боялися. Німці були кругом.
Її чоловік Віктор Партій, 55 років, копає яму біля надгробка. Син 10-річний Ілля обмотує нижню частину хреста плівкою.
— Щоб довше не гнив, — пояснює Віктор Володимирович.
Запалює свічку, ставить на могилу обрізану пластикову пляшку з водою. Ілля вкладає у неї гвоздики. Віктор Володимирович читає молитву з молитовника.
Наші відступали поспіхом, не стали рити могилу
— Старожили кажуть, що сталося все це 1941 року. Загиблих було 12. Всі були непереодіті у військову форму, бо їх тільки призвали. Напевне, ще й військового білета не дали, — говорить 46-річний Дмитро Пилипчук, голова сільради. — Німецький літак розстріляв їх всіх. Наші відступали поспіхом, не стали рити могилу. Покидали до копанки, засипали. Колись це місце було на подвір"ї Антона Лаврика. Він доглядав могилу, а потім — його жінка Аня. Як повмирали, то Вірині батьки — Семчуки стали ухажувати.
Олександр Роговий, 51 рік, начальник архівного відділу Липовецької райдержадміністрації, каже, 1941-го великих боїв не було.
— Наші відступали спокійно. Якби це було на початку війни, то вбитих похоронили б на кладовищі. А ось 1944-го це могло статися. Тут була велика танкова битва. Липовецьку дугу по-інакшому називають Другою Курською дугою. Наша армія втратила тут понад тисячу танків, а на Курській дузі до 500. Тут же ставка Гітлера була (Вервольф, під Вінницею. — "ГПУ"). Німці стояли на смерть, не хотіли здавати цю територію. Серед наших були великі потєрі. Організовували польові воєнкомати, брали всіх підряд. Давали вінтовку одну на п"ятьох, і в бій.
3 
1
Коментарі