— Каждый день езжу из Донецка и обратно. Перевожу свою семью в Днепропетровск. Туда везу личные вещи, мебель. Назад — лекарства, продукты. Заказы собираю в соцсетях, — розповідає донеччанин 32-річний Олексій Мазурін.
— Комусь обналічую картки, комусь привожу ліки. Останній раз замовили "Фестал". У Дніпропетровську він по 22 гривні, а в донецьких аптеках по 46. До того ж гривні то приймають, то не приймають. За день на перевезеннях заробляю до 300 гривень. Це різниця на цінах і те, що лишається після оплати хабарів на блокпостах. Іноді везу попутників, теж жива копійка. Наприклад, проїзд від Донецька до Артемівська коштує 200 гривень. Після обстрілів Київського й Куйбишевського районів охочих виїхати валом. Люди серед ночі дзвонять, просять кудись їх вивезти. На пунктах пропуску із зони АТО й назад — довжелезні черги. Але тих, хто їздить постійно, пропускають у першу чергу. Бо ми платимо дань. З кожної легковушки — 300 гривень. Якщо серйозні перевезення, то за машину беруть по кілька тисяч гривень. Один мужик вивозить фурами побутову техніку, яку витягають із розбомблених квартир. Платить щоразу на блокпосту 15 тисяч гривень. Для нього це копійки, бо заробляє вп'ятеро більше. Продає товар в Артемівську, Києві, Дніпропетровську, Запоріжжі.
Місцеві з Донецька, Горлівки ходять підробляти на пункти пропуску. Торгують обідами, пиріжками, водою, чаєм, кавою. Пиріжок із вишнею коштує 10 грн. Качан вареної кукурудзи — 25, склянка чаю –12. Матері з малими дітьми допомагають за гроші швидше пройти чергу.
— Если посадить женщину с ребенком в машину, тогда можно стать в льоготную очередь. Машины оттуда пропускают в первую очередь. За услугу нужно заплатить 50–100 гривен. Чем меньше ребенок — тем дороже. На пунктах пропуска тусуется около двух десятков таких женщин. Дают свои телефоны, — каже житель Донецька Віталій Перепечай.
3 
1
Коментарі