Ексклюзиви
Вівторок, 07 грудня 2010 01:30

Лівий чобіт

Зима, як завжди, прийшла несподівано. 1 грудня на зимових чоботах мама помічає дірки. Йде у школу на пл. Кропивницького у Львові. Там підприємець-взуттєвик облаштував крамничку зі шкіряним взуттям. Продає за досить помірними цінами. Мама вибирає чоботи із золотистою пряжкою за 505 грн. Але трохи вагається, чи добра підошва. Вирішує ще трохи походити в осінніх і застуджується. Тому в суботу із самого рання біжимо у магазин.

Відкриваємо двері, а зайти не можемо. Магазин, як переповнена маршрутка. Перед нами вагітна попиває мінералку. Просить її пропусти до виходу.

— Йдемо, — бере її за руку чоловік. — Для чого тобі чоботи? Тобі ж і так родити скоро.

У черзі до полиць із чобітьми чекаємо з півгодини. Мама тикає пальцем на чобіт із золотистою пряжкою. Помічає, що завузька халява. Ще хвилин 15 чекаємо, доки дадуть інший. Мамі вдається пробратися до дзеркала. Одягає правий чобіт.

— Можна ще лівий поміряти? — гукає до продавця.

— Правий не тисне? То й лівий підійде, — серед паперових пачок виглядає розчервоніле обличчя продавця.

Мама витягає 505 гривень.

— Вони 550, — уточнює той.

— А ви шо думаєте? За вихідні треба платити, — жартує хтось із покупців.

В обновку мама взувається надворі.

— Ти, знаєш, я додому ледве доїхала. Лівий не підійшов, тисне, — говорить вже по телефону. Наступного дня понесла його на розтяжку.

Зараз ви читаєте новину «Лівий чобіт». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі