"Є тепер три головні роди зимових спортів. У галицькій пресі й виданнях вони називаються: лещетарство, совгарство й санкарство. За Збручем ці самі роди спорту мають назви: нартівництво, ковзарство й санкарство", — писав мовознавець Ярослав Рудницький (1910–1995).
Його статтю "Термінологія зимових спортів" опублікував львівський часопис "Новий час" 7 січня 1935 року. "За Збручем" — це у Наддніпрянській Україні, яка перебувала у складі СРСР. Західна ж Україна тоді належала Польщі.
Рудницький категорично заперечує слово "лижі" як чуже і неправильне. Натомість пропонує називати це спортивне знаряддя "лещетами". Отже, лижник — "лещетар", лижний спорт — "лещетарство". В однині — "лещет", наприклад: "Я зламала свій лещет". "Лещата" — неправильна назва, так зветься прилад для пресування паперу. Інший варіант — "нарти", давньоруського походження. В якомусь з літописів вказано: "И прийдоша до них Мордва на ртах". Ще одна назва, зовсім українська — "снігівці". І похідний від них — "снігівчанин".
Ковзани мовознавець називає "совгами", а вид спорту — "совгарством". Ще варіант — "ховзани", "ховзарство". Скаржиться, що на Наддніпрянщині все більшого поширення набуває російське слово "коньки". Лише з санками у Рудницького немає жодних питань — їх однаково називають і підпольські, і радянські українці. А бобслей пропонує іменувати "кермові санки".
"Ресумуючи повищі міркування, стверджуємо, що українська спортова термінологія дуже багата, — закінчує статтю. — Вибираючи яку-небудь назву, треба руководитися прінціпом її загальноукраїнськости й стислости. Як переходовий стан можна в сумнівних випадках уживати дублетів, цебто: лещети — нарти, лижви — ховзани і таке інше, доки один з термінів не прийметься в загальне вживання".
8 
35413
Коментарі